" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Хто в сім’ї головний?

Добрий день, дорогі наші відвідувачі сайту Святого Миколая в Бортничах!

Хто в сім’ї головний? Чим християнське верховенство чоловіка відрізняється від деспотизму? Біблійні жінки. Їх призначення — народжувати дітей і піклуватися про чоловіка. У сучасному світі роль жінки змінилася, і дуже часто жінка — глава сім’ї. Чому так змінилося становище чоловіка? Немає в цьому Промислу Божого прощення за яблуко Єви?

На ці питання відповідає протоієрей:

«Відповідь на це питання проста і однозначна: чоловік. Як би ми не намагалися, але інакше зрозуміти слова Біблії про це неможливо. Апостол Павло говорить: «Хочу, щоб всі знали, що всякому чоловікові голова Христос, дружині глава — чоловік» (1Кор.11,3), і ще: «Дружина є слава чоловіка, бо не чоловік створений для дружини, а дружина для чоловіка» (1Кор.11,7-8).

Інша справа, що верховенство можна сприймати по-різному. Можна на перше місце ставити можливість покерувати— тоді верховенство чоловіка може вилитися в деспотизм і самодурство. А можна сприймати верховенство, як обов’язок: обов’язок турбуватися, думати не тільки про себе, але і про кожного члена родини, обов’язок приймати рішення, наслідки яких позначаться на близьких людях, обов’язок підтримувати мир і благополуччя в сім’ї та інше, інше, інше. Так що можна сказати, що верховенство — це скоріше тягар, тягар, ніж перевага.

Дивне порівняння є у того ж апостола Павла. Воно, до речі, роз’яснює, чим християнське верховенство чоловіка відрізняється від деспотизму. Апостол порівнює відносини чоловіка і дружини з відносинами Христа і Церкви: «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква кориться Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї…» (Еф.5,22-25).

На які муки Христос пішов заради Церкви (тобто заради всіх нас – віруючих в Нього людей), відомо, а от чи зможе піти на таке чоловік заради дружини? Думаю, тут кожен з нас (чоловіків) добре повинен замислиться і, поклавши руку на серце, скаже, що в цьому не впевнений. Та й як можна бути впевненим, якщо за спиною досвід нетерпимого ставлення і сімейних сварок з різних дріб’язкових приводів. «Хто вірний в найменшому, і в великому вірний, а невірний в малому невірний і багато в чому» (Лк.16,10). Якщо звичайні життєві неприємності ми від дружини терпіти не можемо, то про те, щоб життя віддати за неї, і мови бути не може. Виходить, що верховенство чоловіка в сім’ї — це не привілей, а швидше високе моральне завдання, рівень, до якого треба дорости.

Розмова про роль чоловіка і жінки в сім’ї не може бути довгою. Дійсно, є про що поговорити, але ми обмежимося самими основними положеннями. У світі, створеному Богом, немає і не може бути рівності. Птах може літати, а людина — ні, риба в воді плаває, а камінь тоне і т. д. Це нерівність анітрохи не принизливо, адже людина не гірше птиці, а камінь — риби.

Нерівність створено Богом і у відносинах між чоловіком і жінкою у родині. Воно анітрохи не принизливо, просто кожен робить свою справу, яку не можна перекласти на іншого. Ну, насправді, якщо дружина не буде народжувати дітей, не стане цим займатися чоловік. І тут не має значення, яке століття на дворі: двадцятий до або після Різдва Христового. Вже людська Природа залишається незмінною.

Якщо ж зараз ми бачимо безліч прикладів того, що чоловік відмовляється бути главою сім’ї або просто не гідний цього звання (п’є, б’є, гуляє) і жінці доводиться брати на себе подвійний вантаж, то це ніяк не справа Промислу Божого. Це свідчення гріховності в хвороби нашого суспільства. У тому, що створюються такі ситуації, винен, перш за все, чоловік. Глава повинен приймати рішення і нести відповідальність за зміст цих рішень. Навіть якщо він звалює з себе обов’язки глави сім’ї, це теж його рішення, і йому за нього відповідати.

Але це ще не все. Останнім часом (і чим далі, тим більше) жінка сама забуває про своє призначення: займається зовнішністю, кар’єрою, громадською діяльністю — усім чим завгодно, тільки не сім’єю. Це вже її гріх, і наслідки цього гріха жахливі. Все менше стає багатодітних сімей. Куди там! Навіть три дитини в сім’ї — вже рідкість. Ми вимираємо, і чим далі, тим стрімкіше, І причина цього — відмова жінок народжувати і виховувати дітей.

Підводячи підсумки своїх роздумів, я б сказав, що в соціальних відносинах роль жінки, як хранительки вогнища, я ніяк не назвав би покаранням, а відходження від цього стану справ — прощенням Єви за яблуко».

<<<    Головна                          Про сім’ю (мала церква) >>> 

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?