Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри.
Наближається велике християнське свято і сьогодні ми поговоримо з вами про нього.
4 грудня (21 листопада за старим стилем) православні віруючі відзначають одне з головних церковних свят – Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії.
Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії – одне з 12 головних церковних (двунадесятих) свят.
В основі свята лежить церковний переказ про введення Діви Марії в Єрусалимський храм для посвячення Богу.
Згідно з цим переказом, батьки Пресвятої Богородиці, праведні Іоаким і Анна, до старості були бездітні. Молячись про народження дитини, вони дали обітницю, якщо народиться дитя, присвятити його Богу. До трьох років Марія жила з батьками в Назареті. Коли їй виповнилося три роки, Іоаким і Анна, зібравши родичів і знайомих, зі співом священних пісень і запаленими свічками повели свою дочку в Єрусалимський храм.
За збереженими свідченнями древніх святих отців церкви, хода від Назарета до Єрусалиму тривала три дні з невеликими зупинками для відпочинку.
Попереду процесії йшли юні діви з запаленими свічками, за ними слідували Іоаким і Анна, які вели за руку доньку, яка йшла між батьками. Процесію замикали рідні і знайомі. Коли процесія досягла Єрусалимського храму, назустріч їй з співом вийшли священики на чолі з архієреєм Захарією. Праведна Анна підвела дочку до самого входу в Єрусалимський храм. Входом у храм служив майданчик, до якого вели з землі 15 сходинок за кількістю 15 псалмів, що співали тут священики і левити. Іоаким і Анна поставили Марію на першій сходинці. Незважаючи на юний вік, Пресвята Діва без всякої сторонньої допомоги піднялася на 14 сходинок і стала на верху церковного помосту, чим здивувала всіх присутніх.
Зустрічати Діву Марію вийшли священики храму і сам первосвященик, яким, за переказами, був Захарія, батько Іоанна Хрестителя. По зову Всевишнього, він ввів Пресвяту Діву у Святуя святих, куди з усіх людей тільки раз в році входив первосвященник з очисною жертовною кров’ю і там вказав їй місце молитви. Зазвичай діви, приведені на службу Богові у храм, молилися між церквою і вівтарем, і тільки одній Марії, з часу її введення, було дозволено Захарією входити для молитви у внутрішній вівтар.
Праведні Іоаким і Анна, залишивши Доньку в храмі, повернулися додому. Марія ж, за свідченням Священного Писання та історика Йосипа Флавія, залишилася в приміщенні для дів, що знаходилося при храмі. Навколо храму було багато житлових приміщень, в яких перебували присвячені служіння Богу.
В Церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася у товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася.
Коли Пресвятій Діві Марії виповнилося 15 років, архієрей і священики почали радити їй залишити храм і, як вважалося тоді, вийти заміж. На це вона розповіла їм про свою обітницю залишитися назавжди дівою, чим немало їх здивувала – за вченням равинів, кожна ізраїльтянка і кожен ізраїльтянин повинні вступити в шлюб. Тоді священик Захарія запропонував її родичу, пристарілому Йосипу, стати опікуном Марії. Щоб виконати закон, він повинен був формально обручитися з нею, але на ділі — стати хранителем її обітниці. Після заручин праведний Йосип відправився з Пресвятою Дівою у Галилею в місто своє Назарет.
В спогад Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм церква з давніх часів встановила урочисте свято. Вказівки на встановлення свята в перші століття християнства знаходяться в переказах палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Олена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. У IV столітті згадка про це свято є у святителя Григорія Нісського. У VIII столітті проповіді в день Введення вимовляли святителі Герман і Тарасій, Константинопольські патріархи.
З IX століття свято отримало широке поширення на християнському Сході.
В якості дати святкування практично повсюдно прийнято 4 грудня (21 листопада за старим стилем). Виняток становлять тільки коптські місяцеслови, в яких Введення в храм Богородиці відзначається 29 листопада, а також окремі календарі, існуючі в римській церкві, де воно було рухомим святом і святкувалося в недільний день після 11 листопада
