12 липня свято святих апостолів Петра і Павла. В цьому році цей день припадає на неділю. Чому це свято так важливе, чому воно велике, чому йому передує піст?
– Свято Петра і Павла дійсно відноситься до великих свят. Перед днем Петра і Павла встановлений багатоденний пост. Для християнської Церкви пам’ять святих апостолів Петра і Павла мала і має таке важливе значення, що для підготовки до цього свята було виділено спеціальний час. Апостоли Петро і Павло навіть серед найближчих учнів Христових виділяються особливим чином. Це дві людини, про яких ми найбільше знаємо з Святого Письма. Вони були діяльними вчителями Церкви і передовими в апостольській громаді. Тому і церковна пам’ять про них теж відрізняється особливою теплотою, повагою. Заради них окремо встановлене це свято Петра і Павла.День пам’яті двох апостолів відомий з часів раннього християнства і відзначався в Римській імперії, як на Сході, так і на Заході.
Відповідно до церковного переказу, святі первоверховні апостоли Петро і Павло прийняли святе мучеництво в один день – 29 червня за юліанським календарем.
Два стовпи віри, два головних апостола – два абсолютно різні характери. Щирий, палкий Петро, колись – простий рибалка, що пішов за Христом – і син знатних батьків, “книжник і фарисей”, римський громадянин Павло. Петро був свідком перших чудес Ісуса (Христос навіть зцілив його тещу), очевидцем Преображення і хресних страждань Христа – Павло ж, колишній спочатку гонитель християн, зустрівся вже з Христом воскреслим. І обидва – невтомні і пристрасні проповідники християнства, обидва – прийняли мученицьку смерть за свою віру в Римі. Невідомо, чи померли апостоли в один і той же день або Павло був страчений через рік після смерті Петра. День їхньої страти і став днем їх пам’яті, їх торжества. Апостол Петро був розіпнутий головою вниз,оскільки вважав себе не достойним бути розп”ятий так, як Ісус Христос. Апостол Павло, як римський громадянин, не міг бути страчений на хресті, і йому відрубали голову
Цікавий факт
Петро був одружений, що ми дізнаємося з Євангелія. Його тещу Ісус вилікував від гарячки. Судячи з усього, його дружина супроводжувала апостола в подальших справах і молитві (Дії 1:14). Павло був провісником чернецтва. Ідея незайманого зберігання себе для Бога пронизує не одне його послання. Подорожі він здійснював в компанії одновірців і братів у Христі.
• Під час подорожі з Варнавою в Листру Павло зцілив кульгаву людину. Жителі міста були так здивовані, що вирішили: Павло і Варнава – боги. Варнава був прийнятий за Зевса, а Павло – за Єрмія. Жрець Зевса навіть збирався принести в їх славу жертви. Апостолам ледь вдалося переконати жителів у тому, що язичницькі боги не мають з ними нічого спільного (Дії 14: 12-18).
