" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

В імені людини її душа

imyaКожна людина на нашій планеті – має своє ім’я. Християн, при хрещенні, називають на честь святих праведників.

Люди інших віросповідань, або ті, які зовсім не належать до віруючих, називаються своїми батьками на честь нащадків чи якимось словом, яке підкреслює повноту характеру дитини.

Початкова функція імені полягає в тому, щоб одним влучним словом або короткою фразою виявити суть, підкреслити характерну особливість того, хто носить це ім’я.

Яке ім’я – таке і життя

Нарікаючи немовля ім’ям святого, Церква намагається спрямувати його на шлях істинний: адже це ім’я вже «реалізувалася» в духовному житті. Той хто носить святе ім’я, завжди зберігає в собі піднесений образ свого небесного покровителя, помічника і молитовника.

Святі, з любові до людей, беруть живу участь у земній долі своїх «підопічних»: радіють, дивлячись на Богоугодне життя, сумують бачачи гріхи, помилки і нещастя, невидимо клопочуться перед Богом, захищають від спокус і напастей своїм заступництвом.

Але не можна змішувати святих заступніків, чиї імена ми носимо, з Ангелами-охоронцями, що посилаються Богом для піклування та збереження людей. Так, у ранковому правилі, одна молитва, яка читається Ангелу-охоронцю, інша – святому, в ім’я якого хрещений християнин.

Як навчає св. Феодор Едесский: «Господь кожному з нас дає двох Ангелів, один з яких – Ангел-охоронець, він зберігає нас від усякого зла, від різних нещасть і допомагає робити добро, а інший Ангел – святий угодник Божий, ім’я якого ми носимо, заступається за нас перед Богом, молить Бога про нас. Його молитви, як більш гідні, приємні Богу і тому швидше сприймаються, ніж наші, грішні».

Архієпископ Никон (Різдвяний) казав: «Ім’я є перша власність, власність невід’ємна, яку людина одержує тут на землі, і яку забирає з собою в потойбічний світ. Творець всемогутній, створивши світ, назвав його днем, пітьму – ніччю, всі зірки Він називає їх іменами… Ім’я є символ влади над тим, кому воно дається. На всьому просторі Старого Завіту, від первозданного Адама і Єви до праведних батьків Предтечі Господнього, право давати імена належало батькам. На ім’я дивилися як на щось священне, з повагою. Ім’я не є номером, під яким розуміється той чи інший екземпляр, та чи інша особистість: ім’я може належати тільки людині, як розумному та моральному єству.

Цей погляд на значення імені можна побачати ще у Старому Завіті; в Новому Завіті у християн, особливо у Православній Церкві, воно набуло ще більшого значення. Увійшло в священний звичай при Хрещенні давати дітям і дорослим імена святих, прославлених Богом. Угодник Божий, ім’я якого я ношу, є мій небесний захисник або від купелі Хрещення для мирян, або від святого Євангелія для монахів, при їх чернечому постригу.

Це – мій благодатний покровитель, мій заступник і молитовник перед Богом, мій наставник в моїх земних мандрах, мій другий Ангел-охоронець. Ось чому для нас, православних християн, особливо дороги ті імена, які ми носимо. Це – священні символи нашого духовного споріднення з небесною Церквою, нашого постійного з нею спілкування».

Закликаючи на допомогу святих, і ми сподіваємося на їх молитву. Ось найпростіша молитва до святого, ім’я якого носиш: «Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (свята угоднице Божа) (ім’я), бо я щиро до тебе звертаюся, швидкого помічника і молитовника (швидкої помічниці та молитовниці) за душу мою».

Як пише св. Іоанн Кронштадський: «Святий, ім’я якого ми носимо, любить нас і завжди поспішає на допомогу в наших потребах, тому ми називаємо його нашим молитовником… Подібний подібного шукає».

Ім’я, дане людині при Хрещенні, протягом життя не змінюється, тільки при постригу в чернецтво. З цим ім’ям людина переходить і на той світ. І саме це ім’я після смерті згадується Церквою в молитвах про упокій душі.

risunok

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?