" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Сповідь та причастя – основи

spovid-ta-prichastyaЩо таке Причастя?

Святі Дари; Безкровна жертва; Євхаристія; Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі, Страшні Христові Тайни

Причастя — це Таїнство, в якому хліб і вино під час Літургії (головного богослужіння Церкви) Спаситель і Бог наш Ісус Христос перетворює у Хліб Небесний: Своє справжнє Тіло і Свою справжню Кров. Бог–Любов дає нам, дітям Своїм, охрещеним у Його ім’я, усього Себе — Невмістимого, Неосяжного, Світло, Істину, Життя, щоб Він жив у нас, а ми жили в Ньому. «Я — хліб живий, який зійшов з небес, — говорить Спаситель, — хто їсть цей хліб, житиме вічно… Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я в ньому» /Ін. 6:51-56/.

Святими Дарами названо Тіло і Кров Господні тому, що це є найбільшим Божим даром людям. Причастям (церк. слов. — участь, спадок) це Таїнство названо тому, що люди, приймаючи в себе Христа, стають причасниками Божого єства /2 Пет. 1:4/, причетними і до Його страждань за спасіння світу, і до Його воскресіння, і до всіх скарбів Царства Божого. Христову жертву названо Безкровною, тому що Господь, не змінюючи ні вигляду, ні смаку хліба й вина, змінює їхню сутність — і подає нам як безкровну поживу. Господь присутній ВЕСЬ у кожній часточці Святих Дарів у всіх церквах, де звершують Літургію, як сонце відбивається усе цілком у кожній крапельці роси. Через незбагненність цього переосутнення його названо Страшними Христовими Тайнами, Животворчими для всіх, хто споживає їх з подякою та любов’ю. Заради найглибшої подяки це Таїнство названо Євхаристією (грецьк. — подяка).

** Чим віддячу я Господеві за все, що Він дав мені? Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призову /Пс. 115:3-4/.

** Хто споживає Хліб Небесний, той, без сумніву, стає небесним /прп. Єфрем Сирін (ІV ст.)/.

** Тіло і Кров Христові переходять як у склад нашої душі, так і нашого тіла, не зникаючи, не згасаючи… проймають усе наше єство і стають охороною, захистом від усякої шкоди, очищенням від усякої нечистоти /сщмч. Киприян Карфагенський (XX 258)/.

** Не причащатися цієї Таємничої Вечері — це голод і смерть. Вона є сила нашої душі, зміцнення серця, підґрунтя надії, сподівання, спасіння, світло, життя. Відійшовши у вічність з цією Жертвою, ми з великою сміливістю ввійдемо у священні оселі, наче оборонені з усіх боків золотою зброєю. Але що я кажу про майбутнє? Це Таїнство і тут творить для тебе землю Небом… Одна тільки має бути у нас скорбота — що ми не причастилися цієї Поживи /свт. Іоан Золотоустий (+407)/.

Хто достойний приймати Святе Причастя?

** Благодать, яку дарує Причастя, така велика, що хоч би якою грішною була людина, та лише у смиренному розумінні своєї тяжкої гріховности приступить до Господа, Викупителя всіх нас, — і хоча б з голови до ніг була вкрита ранами гріхів, буде очищатися благодаттю Христовою, усе більше й більше світлішати, зовсім просвітліє і спасеться /прп. Серафим Саровський, +1833)/.

** Я знаю, дехто скаже так: я недостойний, я грішний, тому й не насмілююся приступити до Причастя Божественних Таїн. Ти добре говориш, називаючи себе грішником і негідним, бо хто може бути цілком достойним? Ніхто зі зв’язаних чуттєвими бажаннями і втіхами не достойний приходити до Тебе, або наближатися, або служити Тобі, Царю Слави, — як говорить про це священик на Літургії. Але ти недобре робиш, уникаючи й віддаляючись від Причастя, бо у псалмах написано: «Ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть» /Пс. 72:27/.

Ця наша негідність буває двох родів: негідність тих, хто по правді кається, і негідність тих, хто кається не по правді або зовсім не кається і не хоче каятися… Хто ж це ті, що каються по правді, й ті, що каються не по правді?

Неправдивий каянник — це той, хто не щиро сповідає свої гріхи перед Богом своєму духівникові, але приховує їх. Якщо ж і відверто сповідається, то не має скорботи за провину. А якщо й трохи шкодує, то не має в серці щирого наміру не повертатися до колишніх гріхів, але, як і раніше, має надію й бажання чинити те саме. Такий не достойний Божественного Причастя. Нехай не насмілюється приступати до споживання: буде пити та їсти в осуд і, як у Юду, увійде в нього після Хліба сатана.

Хто ж кається правдиво, той сповідає свої провини із сердечною скрухою за них і, сподіваючись на допомогу Божу, покладає рішучий намір ніколи не повертатися до заподіяних гріхів і всіляко берегтися від них. Такий удостоїться як Божественного Причастя, так і милосердя Божого, хоч і був би вкрай негідним.

Отже, достойно причащайся, тримаючи в думках таке звернення до Бога: «Недостойний я не лише причаститися Святих Твоїх Таїн, але й поглянути на предивну і надприродну Твою Трапезу. Однак я приступаю не для того, щоб прогнівити Тебе, але дерзаю, сподіваючись на невичерпну Твою милість, бо я знаю, що Ти прийшов не заради праведників, а заради грішників…» /свт. Дмитро Ростовський (1651–1709)/.

** Нікому іншому не дозволено брати участі в Євхаристії, як тільки тому, хто вірує в істину нашого вчення і омився (у Святім Хрещенні) /мч. Юстин Філософ (+166)/.

Як часто можна причащатися?

Нам необхідні часта сповідь і Св. Причастя. Благодать Божа, що діє в цих Таїнствах, відчутно здійснює те, що людина стає чутливішою до своїх гріхів і немочей, не так легко впадає у гріх і зміцнюється в істинах віри… Міра (частоти причащання) у місяць один чи два рази — найпомірніша /свт. Феофан Затворник (1815–1894)/.

** Християнине! Ось жертовник відкрито перед тобою, безсмертна їжа на ньому… найсолодший голос взиває до тебе: «Зі страхом Божим і любов’ю приступіть…» Але що бачимо? Із жахом бачимо… що декотрі, чи запеклі, чи засліплені, чи розслаблені, чи не знаю, як їх і назвати, не тільки часто, але й один раз на рік не приступають. О гріховність наша, о нещастя Церкви!

Бог тобі не ворог, а лікар — зцілити тебе, а не погубити хоче. Навіщо ж уникаєш Його Божественної Чаші? Краще тобі, прийнявши духовні ліки, зцілитися, ніж, уникаючи лікування, у більші гріховні хвороби впасти й загинути /свт. Дмитро Ростовський (1651–1709)/.

** Добре й корисно щодня причащатися Святих Тіла і Крови… Утім, ми причащаємося чотири рази на тиждень: у день Господній (неділю), в середу, п’ятницю та суботу, також і в інші дні, коли буває пам’ять якогось святого /свт. Василій Великий (330–379)/.

2 комментария
  1. Юрій Володимирович 2 роки тому

    Класний сайт, столько полезного. Спасибо

    • Author
      vitalv 2 роки тому

      Вдачні за вашу оцінку. Але ми це робимо для вас. Наш с вами сайт з кожним днем стає все краще.

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?