Слава Ісусу Христу, дорогі наші читачі. Порятунок душі – найголовніша мета християнина. Нам всім відомі заповіді Господа, виконуючи які можна досягти бажаного порятунку. Але життя показує, що не так просто не осквернити себе гріхом. Безліч спокус чатує на шляху його духовного зростання. Не обійтися без доброї поради мудрих наставників: святих отців, добрих пастирів-священнослужителів.
Що треба знати для порятунку душі?
Справи життєві починати з короткої молитви. Щоб нам не засуджувати, не помічати чужих гріхів, треба зріти постійно свої гріхи, засуджувати себе, оплакувати, як духовного мерця.
Через молитву ми очищуємося від гріхів наших поганих, позбавляємося від спокус, бід, обставин.
Смакота, пияцтво, життєві турботи перешкоджають нам любити Бога і ближніх, виконувати заповіді Божі.
Ми шукаємо земної насолоди тутешніми благами, тутешніми радощами. Але через пристрасть до світу і благ видно всі наші спокуси, біди, всі неуспіхи в християнському житті.
Радісно зустрічай приходящого до тебе і вітай його, щоб ваше побачення не було вам обом на шкоду.
Найбільше біси намагаються вселити в нас злі, засуджувальні думки.
Справжні благочестиві люди подвиги свої приховують.
Три речі дають спокій душі: помірне куштування їжі, перебування в одному місці і старанне заняття Божим словом.
Коли будемо відчувати в собі гріховні почуття, думки, то тоді потрібно закликати поміч Божу.
Де корисно говорити, там мовчати не треба.
Ми завжди виграємо, коли мовчимо про те, про що не зобов’язані говорити.
Дратівливість знищується смиренням, самодокорою і самосвідомістю, що ми гідні такого неприємного становища.
Який би подвиг, добру справу не робив ти, роби таємно.
Отримав похвалу- повинен міркувати над своїми гріхами.
Відходь від будь-якої людини люблячої сперечатися.
Ми самі буваємо винуватцями некорисної розмови, коли запитуємо пусте.
Мовчання від всякого зла ухиляє нас.
