" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Що робити, якщо ти розлюбив (а) свою (свого) дружину (чоловіка)

perestav-koxatiДобрий день, дорогі наші відвідувачі сайту парафії Святого Миколая в Бортничах!

Пропонуємо Вашій увазі відповідь на питання про те, як повинні вчиняти чоловік або дружина в тих випадках, коли вони з якихось причин розлюбили свою другу половину.

І що робити в тих випадках, якщо, будучи вінчаним, закохуєшся в іншу людину, і якщо немає можливості уникнути спілкування з ним, скажімо він твій сусід по дачі або твій родич, ви разом працюєте і доводиться постійно бачитися з тим, хто тобі здається, духовно близьким, як боротися в такому випадку з самим собою?

«Якщо розлюбив(а) до того, як одружитися, зберегти гідність відносин, і в будь-якому випадку постаратися розлучитися так, щоб це було максимально безболісно для іншого, хто, можливо, як і раніше відчуває до тебе серйозні почуття, або ж плавно перевести ці відносини на рівень дружніх, які можливі і гарні між людьми, які перебувають в огорожі церковній, але які не передбачають створення сім’ї.

Подружня вірність

Якщо ж таке питання ставиться по відношенню до сімейного життя, то потрібно самого себе перепитати: а що значить «розлюбив»? Що серце не б’ється, коли ти підходиш до дверей квартири? Коли бачиш ще зовсім недавно улюблене обличчя, тепла хвиля більше не піднімається в грудях? І що, навпаки, коли він (вона) чухає потилицю або зав’язує хустку майже прямо на очі, тебе це стало дратувати?

По-перше, чи припустимо для християнина дозволяти собі визначати своє ставлення до людей, в тому числі і до самим близьким, тільки на рівні таких душевно-фізіологічних проявів?

А по-друге, всім відомо, що в житті кожної сім’ї бувають періоди, коли безроздільне прагнення одного з подружжя до іншого, як би відступають і коли потрібен істинний подвиг любові.

Я буду ставитися до нього (до неї) так само, навіть так само особливо дивитись, як і тоді, коли мені це давалось даром, без якихось спеціальних мотивів – це загальний закон духовного життя.

Для прикладу: Скажімо, людина прийшла в Церкву, і їй на якийсь період все дається легко і задарма: їй легко молитися, вона відразу ж проходить великий етап свого становлення і зростання, а через якийсь час, щоб спонукати себе на молитву, щоб постити, жити по християнські, потрібно вже докладати великі зусилля.

Так і в шлюбі – спочатку щось дається тобі даром. Але потім настає період, коли тобі заради того, щоб зберегти освячений Церквою союз, потрібно працювати. Самому з собою впоратися. Власне роздратування не випускати назовні. Власну холодність переборювати зусиллям і не дозволяти собі засиджуватися на роботі, як би під видом професійної необхідності, а насправді тому, що додому не дуже хочеться йти. Або раптом згадати, що давно не зустрічався зі старими друзями — і не тому, що це тобі зараз так потрібно, а тому, що вдома та ж дружина й ті ж діти, які вже неабияк набридли.

Ось якщо до того, що відбувається в твоїй душі, поставитися свідомо, то цей період сімейного життя не стане остаточним, і Господь допоможе потім тобі пережити нове прийняття тієї єдиної людини – чоловіка або дружини, з яким ти стільки років поруч, і навіть пережити, як би нову зустріч з ним.

Неодмінно допоможе, і кожна справжня сім’я це знає, бо зазнала це на практиці.

Питання: «Але якщо, будучи вінчаним, закохуєшся в іншу людину, і якщо немає можливості уникнути спілкування з ним, скажімо він твій сусід по дачі або твій родич, ви разом працюєте і доводиться постійно бачитися з тим, хто тобі здається, духовно близьким, як боротися, в такому випадку, з самим собою?»

Відповідь: «Ну що тут скажеш? Руку пали на свічці, але нічого собі не дозволяй. Адже моральний закон, християнський, Божий, абсолютно нерелятивний. І в даному випадку немає ситуацій, в яких можна було б виправдати себе, як би в порядку винятку.

Не можна сказати: я дозволяю собі цю людину любити, тому що мій чоловік такий грубий і неделікатний і у нас з ним немає ніякого духовного єдності. А от Василь, він і християнин, і душа у нього тонка, і ми з ним у всьому схожі, і всі думки у нас єдині, тому, як я можу його не любити?

І такий дозвіл (навіть при збереженні благопристойності сімейних відносин в родині) є все одно невірність і в підсумку приховане підточування сімейного союзу. Звичайно, невірність має в кожному випадку свої відмінності. Взяти та переспати з цим духовно близькою і тонкою людиною не те ж саме, що дозволити собі насолоджуватися помислами про нього. Але і те і інше є гріх перелюбу, тільки душевного або суцільного. І по-іншому ставитися до цього не можна.

Інколи для того, щоб з гріхами правильніше боротися, потрібно речі називати своїми іменами. Не іменувати цей гріх любов’ю і тягою до певної людини на стороні, а мужньо називати перелюбною пристрастю те, що нею насправді є. А коли назвемо речі своїми іменами, тоді простіше буде боротися з цією пристрастю».

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?