" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Що потрібно для успішної молитви. Як вчитися домашній молитві ч. 6

v-xrame-dlya-pamyatkiЯк примусити себе до молитви.

Інший раз молитва зовсім не йде на ум. У цьому випадку святитель Феофан радить робити так:

«Якщо це домашня молитва, то можна трошки, на кілька хвилин, відкласти її… Якщо і після негаразд… треба примусити себе виконати молитовне правило насильно, напружуючись, і розуміти те що говориш, і відчувати… подібно до того, коли дитя не хоче нахилитися, його беруть за чуб і нахиляють… Інакше ось що може статися… нині неохота – завтра не хочеться, а там і зовсім молитві кінець. Цього  треба берегтися… і налаштовуйте себе на молитву з бажанням. Праця самопримусу все долає».

Святий праведний Іоанн Кронштадтський, також радячи примушувати себе до молитви, коли вона не йде, попереджає:

«Молитва вимушена розвиває святенництво, робить нездатним ні до якого заняття, що вимагає роздумів, і робить людину млявою до всього, навіть до виконання своїх службових обов’язків. Це повинно переконати всіх, що таким чином моляться, виправити свою молитву. Молитися треба охоче, з енергією, від серця. Не від утисків, ні від потреби (вимушено) треба молися Богу, – Нехай кожен дає, як сердце йому призволяє, не зі смутку й не з примусу, бо  Бог любить того, хто з радістю дає  (2 Кор. 9, 7)».

Що потрібно для успішної молитви

«Бажаючи і шукаючи успіху в молитовній праці, прилаштовуй до цього все інше, щоб не розоряти однією рукою того, що творить інша.

  1. Тіло своє тримай строго і у їжі, і у сні, і у відпочинку: нічого не давай йому тому тільки, що воно того хоче, як заповідає апостол: Догодження тілу не обертайте на пожадливість (Рим. 13,14). Не давай спокою плоті.
  1. Зовнішнє своє спілкування скороти лише до тих, без яких не обійтися. Це на час навчання себе молитві. Потім молитва, діючи в тобі, вкаже, що без збитку для неї може бути додано. Особливо пильнуй почуття, а між ними найбільше – очі, слух, зв’яжи мову. Без дотримання цього і кроку не зробиш вперед у справі молитовному. Як не може горіти свічка коли вітер і дощі, так не можна затеплитися молитва при напливі вражень ззовні.
  1. Весь вільний час після молитви вживай на читання і роздуми. Для читання обирай переважно такі книги, в яких пишеться про молитву і взагалі про внутрішнє духовне життя. Міркуй виключно про Бога і речі Божественні, про Втілене Домобудівництво нашого спасіння, а в ньому особливо про страждання і смерть Господа Спасителя. Роблячи так, зануришся в море Божественного світла. Приєднуй до цього ходіння в церкву, як тільки будеш мати можливість. Одна лише присутність в храмі осінить тебе молитовною хмарою. Що ж отримаєш, якщо всю службу простоїш в істинно молитовному настрої!
  1. Знай, що не можна досягти успіху в молитві без успіху взагалі в християнському житті. Необхідно, щоб на душі не лежало жодного гріха, не очищеного покаянням; і якщо під час молитовної праці зробиш що-небудь, що бентежить совість, поспішай очиститися каяттям, щоб міг ти сміливо дивитися до Господа. Постійно тримай в серці смиренне сокрушіння. Не пропускай жодного майбутнього випадку зробити якесь добро чи до прояву якого-небудь доброго відношення, особливо відносно смирення, послуху і зречення від своєї волі. Але вже саме собою зрозуміло, що ревність про спасіння повинна горіти незгасно і, наповнювати всю душу, у всьому, від малого до великого, повинна бути головною рушійною силою, зі страхом Божим і непохитним сподіванням.
  1. Так налаштувавшись, обтяжуй себе в молитовному служінні, молячись: то готовими молитвами, то своїми, то короткими зверненнями до Господа, то молитвою Ісусовою, але не втрачаючи при цьому нічого з того, що може сприяти у цій праці, і отримаєш бажане. Нагадай тобі, що говорить святий Макарій Єгипетський: «Побачить Бог молитовний труд твій і що ти щиро бажаєш успіху в молитві – і дасть тобі молитву. Бо знай, що хоча й приємна Богові молитва, яка твориться, і досягається своїми зусиллями, але справжня молитва та, яка вселяється в серце і робиться невідступною. Вона є дар Божий, справа Божої благодаті. Тому, молячись про все, не забувай молитися і про молитву» (преподобний Никодим Святогорець).

Як навчитися припадати до Бога в молитві

Святий праведний Іоанн Кронштадтський пише:

«В молитві головне, про що потрібно передусім подбати, – це жива, ясно бачача віра в Господа: уяви Його живо перед собою і в собі самому, – і тоді, що бажаєшь, проси про Ісуса Христа в Дусі Святому, і буде тобі. Проси просто, зі смеренням, – і тоді Бог твій і буде все для тебе, у мить здійснює великі і дивовижні справи, подібно до того як хресне знамення здійснює великі сили. Проси не для себе одного, але і для всіх вірних, для всього тіла Церкви благ духовних і речових, не відокремлюючи себе від інших віруючих, але перебуваючи в духовному єднанні з ними, як член єдиного великого тіла Церкви Христової, – і люблячий всіх, як чад своїх у Христі, Отець Небесний наповнить тебе великим світом і відвагою.

Якщо хочеш молитвою випросити собі якого-небудь блага у Бога, то перш ніж молитися приготуй себе до безсумнівної, міцної віри і прийми завчасно засоби проти сумніву і зневіри.

Так, погано, якщо під час самої молитви серце твоє зневіриться та не встоїть, тоді й не думай, щоб ти отримав те, про що просив Бога сумніваючись, тому що ти образив Бога, а тому, хто його образив, Бог не дає Своїх дарів!

Все, чого не попросите в молитві з вірою, дістанете (Мф. 21, 22), і, значить, якщо будете просити без віри або з сумнівом, не отримаєте. Якщо будете мати віру і не засумніваєтесь, не тільки зробите те, що зроблено зі смоковницею, але якщо і горі цій скажете: підведися і кинься в море,- буде (Мф. 21, 21). Значить, якщо засумніваєтесь і не повірите, то не зробите цього. Хай просить (кожна людина) із вірою, без жадного сумніву, бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й розвіває вітер. Нехай така людина не гадає, що дістане щось від Господа. Людина, у якої думки роздвоюються, не тверда у всіх шляхах своїх, – говорить апостол Яків (Як. 1, 6-8).

Серце, яке сумнівається в тому, що Бог може дарувати те, що просиш, карається за сумнів: воно болісно нудиться і соромиться від сумніву. Не прогнівляй ж вседержавного Бога ні тінню сумнівів, особливо якщо ти випробував на собі Божу всемогутність безліч разів. Сумнів – це хула на Бога, зухвала брехня серця або духа брехні, що гніздиться в серці на Духа істини. Бійся її, як отруйної змії, чи ні, що я кажу, нехтуй нею, не звертай на неї ні найменшої уваги. Пам’ятай, що Бог в час твого прохання чекає однозначної позитивної відповіді на питання, внутрішньо Їм тобі запропонованої: чи віруєш, що Я можу це сотворити?! Ти повинен з глибини серця відповісти: Так я вірую, Господи! (Порівн.: Мф. 9, 28). І тоді буде по вірі твоїй. Твоєму сумніву чи недовірі нехай допоможе наступне міркування:

Я прошу у Бога:

1) існуючого, а не тільки уявного, не мрійливого, не фантастичного блага, оскільки все що існує від Бога отримало буття, тому що Все через Нього почало бути, і ніщо не почало бути без Нього (Ін. 1, 3) і, значить, і ніщо не буває без Нього, а все що буває, або від Нього отримало буття, або з Його волі або допущення буває і робиться за допомогою даних від Нього тварям Його сил і здібностей,- у всьому сущому Господь повновладний Владика. Крім того, як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче (Рим. 4, 17); отже, якщо б я просив і того, що  існує, Він міг би мені дати, створивши його;

2) я прошу можливого, а для Бога і наше неможливе – можливо; значить, і з цього боку немає перешкоди, тому що Бог може зробити для мене навіть те, що за моїми поняттями неможливо. Та біда наша, що в віру нашу домішується короткозорий розум, цей павук, який ловив істину сітками своїх суджень, висновків, аналогій. Віра раптом обнімає, бачить, а розум навколишніми шляхами доходить до істини; віра – засіб спілкування духу з духом, а розум – духовно почуттєвого  з духовно почуттєвим і просто з матеріальним; та –  є дух, а цей є – плоть».

Ти скажеш, що я багато разів просив і не одержав. Безсумнівно, це тому, що ти погано просив – або з невір’ям, або з гордістю, або ж просив того, що некорисно тобі; якщо ж просив часто і корисного, то не з наполегливістю… Якщо просиш не з зусиллям і великою наполегливістю, то не отримуєш. Спочатку потрібно побажати, а побажавши, просити істинно, з вірою і терпінням того, що корисне кожному, причому щоб тебе ні в чому не засуджувала совість, як прохача нестаранного або легковажного, – і тоді ти отримаєш, якщо того хоче Бог. Адже Він краще тебе знає, що корисно тобі, і, може бути, внаслідок цього відкладає виконання прохання, премудро змушуючи тебе бути старанним до Нього, щоб ти знав, що значить дарунок Божий, і зберігав те, що тобі буде дане зі страхом. Адже усе, що здобувається з великим зусиллям, намагаються зберегти, щоб, втративши отримане, не погубити і великих зусиль і, відкинувши благодать Господа, не виявитися негідним Вічного Життя…

kartinka4

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?