" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Роздуми до дня святої великомучениці Варвари

Вінок нареченої Христової, яку сьогодні урочисто ми ублажаємо, виблискує багатьма коштовними каміннями, тобто великими подвигами мучениці і великими духовними дарами; але найбільш виблискує в цьому вінці і приваблює побожний погляд всіх одна перлина багатоцінна. Це прийнятий великомученицею  зверху дар – рятувати від раптової хвороби і наглої смерті кожного, хто з вірою і любов’ю молиться до неї про такі її клопотанням перед Богом. Насправді, браття, хто, слухаючи з розчуленням акафистовий спів на честь св. Варвари, не залишав особливого побожної уваги на тих місцях, у яких згадується про цей дивний і благотворний дар? Хто з нас, звертаючись до неї з молитвою, не просив у неї, перш за все і після всього, захисту від раптової хвороби і наглої смерті?

Отже, згадуючи нині урочисто подвиги великомучениці, підійдемо благоговійно думкою ближче до вінця її, і розглянемо це перло багатоцінне.

Я кажу: багатоцінне, бо що найпотрібніше для кожного з нас, як відійти з цього життя абсолютно приготованими до життя нового, що чекає нас за труною? Відійти, тобто очистившись благодаттю Божою від всіх вільних і невільних гріхопадінь, принісши в них щире покаяння? Але тлінність життя нашого така велика, що багато хто перед відходом з цього світу не встигає навіть подумати про свої гріхи і звести покаянний свій погляд на небо; тому відходять перед очі небесного Судді з усіма нечистотами земного життя, в такому стані, в якому вони навіть не посміли б з’явитися перед земним начальством. Тому можливість бути захищеним від раптової смерті належить до числа найбільш бажаних можливостей для кожного, хто тільки хоч трохи дорожить спасінням своєї бідній душі.

Але де дістати цю дорогоцінну можливість? Хто в змозі зупинити руку ангела смерті, яка над нами піднята? Без сумніву, не земні лікарі, а той єдиний Лікар душ і тіл, у якого не знеможе усяке слово (Лук. 1, 37), який, є єдиним, що  дає всім і життя, і дихання (Діян. 17, 25), один може і продовжити їх, коли і скільки йому завгодно. Тому св. Церква, при кожному богослужінні, між великим числом, необхідним для кожного з нас, прохань, поміщає прохання про смерть безболісну, непостидну і мирну.

Прохання дуже втішне! Але власна негідність не дозволяє багатьом бути впевненими, що сила цього прохання впливає і над нами. По немочі нашої віри, хотілось би б мати біля престолу Божого якогось найближчого до нас заступника, який би, так би мовити, взяв на свої руки наше життя і обіцяв захистити нас від всякого виду раптової смерті.

І от такого споручника життя і смерті нашої, з ласки Божої, кожен з нас може мати в особі великомучениці, яку ми прославляємо. Зазнавши за коханого Нареченого свого усі муки самі люті, перед самим кінцем життя, вона мала всі права просити у Нього багатьох і різних дарів, але просила єдиного дару – спасіння від наглої хвороби і раптової смерті всякого, хто про те її просить. Що спонукало великомученицю до такого прохання? Спонукала, без сумніву, полум’яна любов її до бідствуючого людства, для якого, як ми бачили, ніщо так не потрібно і разом ніщо так іноді не важко, як мати перед смертю достатній час для покаяння. А найближчим чином до подібного прохання могло привернути великомученицю спогад про власну колись небезпеку від наглої смерті. Відомо, коли загрожувала їй ця небезпека – тоді, як нелюдяний батько її, вислухавши від неї над банною купіллю сповідання Святої Трійці, раптом кинувся на неї з мечем. Великомучениця рятувалася від цього меча спочатку втечею, а потім дивним приховуванням в кам’яній скелі. Що не від простого страху смерті відбувалося ця втеча, доказом цього то є непохитна мужність, з якою вона перенесла потім безліч самих лютих мук.

Чому ж вона ухилилася від меча? Тому, без сумніву, що ця смерть була передчасна і перешкодила б зробити їй все те, що вона зробила потім на славу улюбленого Нареченого свого. І ось тепер йдучи з радістю під той меч, від якого раніше тікала зі страхом, свята великомучениця згадує своє колишнє положення, відчуває, яка велика різниця піти з сього світу з повним приготуванням чи бути забраною туди раптово; і від повноти віри в силу небесного Нареченого свого, від надлишку любові до людства, насмілюється просити у Нього дару – надавати те ж дорогоцінне милосердя, яким скористалася колись сама.

Чи було почуте це прохання?  Почуте, бо сам Господь милосердя і щедрот каже: просіть і віруйте, що отримаєте і буде вам (Марк. 11, 24); а у кого сильніше могла бути віра, як не в святої великомучениці, і коли, як не в останню годину її під мечем? Почуте, бо сама свята Церква  від давніх часів і донині, постійно приймає її дар рятувати від раптової смерті – а хто може краще і вірніше цінувати дарування чудові, як не свята Церква, яка сама є берегиня і сама роздає ці благодатні дарунки? «Але чи є, – запитає хтось, – перевірені докази цього?»

Є, улюблений, і в такому числі, що саме безліч їх не дозволяє нам розповісти тепер про всі докладно. Хто бажає знати про це, тому варто тільки разгорнути життя святої великомучениці, в якому містяться описи про чудові випадки її захисту від раптової смерті. Але навіщо докази з мертвих книг? Звернемося до живих, незаперечних свідків, звернемося до всього граду, в якому живемо, звернемося до цілої обителі, в якій тепер перебуваємо. Хто не знає, що згубна виразка в різних видах не раз вторгалася у місто наше, і створила в ньому найбільші спустошення? Але свята обитель, у якій спочивають мощі великомучениці, завжди залишалася цілою і неушкодженою, без всяких особливих засобів до захисту. Що це, як не всенародний досвід чудесного заступництва зверху?

Після цього нам залишається тільки користуватися з вірою і любов’ю дорогоцінним даром великомучениці рятувати нас від раптової смерті. Як користуватися?

Так, щоб в надії на чудовий захист її не брати ніяких запобіжних заходів, не дбати про своє здоров’я, дозволяти собі все, що скорочує життя і губить наші сили?

Ні; це означало б спокушати силу Божу, ставити святу великомученицю в необхідність сприяти порочному, без стримання життю. Так, щоб в надії на порятунок від раптової смерті, відкладати з дня на день своє приготування до смерті, жити, не думаючи про кінець життя, і про той звіт, який чекає всіх нас за труною? Ні, це означало б явно йти всупереч своєму порятунку, зловживати допомогою святих Божих людей, змушувати великомученицю сприяти нерозкаяності у гріхах.

Усі такі не мають ніякого права на її допомогу. «В іншому випадку, – скаже хтось, – навіщо і докучати своїми проханнями великомученицю?»

За тим, що при всьому нашому утриманні, все ще може бути безліч непередбачених і невідворотних випадків, у яких життя наша може піддатися смертній небезпеці. Про оберігання саме від цих небезпек ми і повинні благати великомученицю; і вона без сумніву захистить та позбавить нас від них, як швидко ми будемо благати її про те, з вірою і любов’ю, молити для того, щоб ті, кого вона рятує від смерті тимчасової, тілесної, могли через покаяння врятувати себе від смерті духовної і вічної.

Амінь.

<<< Головна                                                Православні свята >>>

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?