Книга Псалмів, також Псалтир — одна з книг Старого Заповіту Біблії. Сучасна Книга Псалмів містить 150 духовних пісень, а у грецькій та слов’янській Біблії — 151 пісня, або псалом.
Всупереч апокрифічним історіям, у яких авторство псалмів приписується виключно Давиду, нині вважається, що Псалтир є поетичною збіркою, яка складалась поступово, і була написана кількома авторами; деякі з псалмів можуть датуватися раннім періодом Єврейської монархії. Псалми призначалися для співу з музичним супроводженням і вживалися в літургії у Єрусалимському Храмі; вони надалі вживаються як і в громадському, так і приватному поклонінні євреями і християнами. Більшість псалмів — вираження хвали і поклоніння Богу та Його ділам.
Псалтир століттями використовували як шкільний підручник, читали над померлим, а також над хворим. Цитати з Псалтиря трапляються в українській літературі вже з 11 століття до найновіших часів.
Псалми широко вживаються в юдаїзмі для богослужіння. Також їх використовували найперші християнські спільноти ще до формування канону Нового Заповіту.
Широко вживається у богослужіннях християнських церков (також українських); для цього поділена на відповідні розділи — 20 кафизмів. Текст Псалтиря був у числі найдавніших перекладів на слов’янську та українську мови і поширився в Україні відразу після прийняття християнства. Дуже рано став тут відомий Псалтир з толкуванням («толковий») неясних місць та викладами, зазвичай проти юдейської віри.
