Ми продовжуємо публікувати розповіді читачів про те, що сталося з ними, або їх близькими і як Божа допомога спасла їх.
Один дуже великий вчений, медик, тяжко захворів. Запрошені лікарі, його друзі, знайшли хворого в такому стані, що було дуже мало надій на одужання.
Жив професор тільки зі своєю сестрою, бабусею. Був він не те що зовсім невіруючим, але мало цікавився релігійними питаннями, в церкву не ходив, хоч жив недалеко від невеликого храму.
Після такого медичного вироку сестра його дуже засмутилася, не знаючи, чим допомогти братові. І тут згадала, що поруч – церква, куди можна піти і подати на проскомідію записку про тяжко хворого брата.
Рано вранці, не кажучи ні слова брату, сестра зібралася в храм, де розповіла священику про своє горе і просила вийняти частку і помолитися про здоров’я брата. А в цей же час її братові було видіння: ніби стіна його кімнати, як би зникла і відкрився храм всередині, вівтар. Він бачив свою сестру, яка про щось розмовляла зі священиком. Священик підійшов до жертовника, вийняв частку, і ця частинка з дзвоном впала на дискос. І в той же момент хворий відчув, що якась сила увійшла в його тіло. Він встав з ліжка, чого давно вже не міг зробити.
Трохи пізніше повернулася сестра, здивуванню її не було меж.
– Ти була в церкві? – вигукнув колишній хворий. – Я все бачив, я бачив, як ти в церкві розмовляла зі священиком, як він вийняв за мене частку.
І тут обидва зі сльозами на очах почали дякувати Господу за чудесне зцілення.
Професор ще довго жив після цього, вже ніколи не забуваючи про милосердя Боже до нього, грішного.
