Сам Спаситель наказує нам постити.
Кожен пост в Св. Писанні тісно пов’язаний з САМИМ БОГОМ. Кожний пост висловлював розпач про наш гріх, що віддалив нас від Бога, і знову закликав до Нього.
Не будемо заперечувати, що Мойсей та Ілля були люди незвичайні, зовсім не подібні нам, і те, що вони зробили, для нас недосяжне. Хоч ми і не святі, як вони, і нам не призначено особливе служіння, але нам потрібно почути заклик до зустрічі з Богом, до спілкування з Ним, на покору Йому, звернений до всіх нас Ісусом Христом.
«Бог полюбив світ», – не тільки де кого, а весь світ, і цей світ – ми. Відбиток смерті і жертви Христа лежить на всіх нас без винятку, «бо у Бога не має упередженості».
І це наше єдине і загальне право. Христос помер, щоб зробити нас учасниками Свого Царства і Слави. Він поділився з нами і Батьком Своїм, сказавши: «До Отця Мого і Отця вашого». І цим закликом до Отця Він відкрив доступ і шлях до Нього.
Піст і молитви, тісно пов’язані між собою, як би доповнюючи один одного, допомагають нам і підтримують нас на цьому шляху. Глибокі наші рани, важкі наші моральні недуги, невідступні наші спокуси – будемо наполегливі і ми в постійній боротьбі з тим родом, який «не виходить інакше, як тільки молитвою і постом».
За книгою «День за днем» 1908 р.
