Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри !
Сьогодні знову хочеться торкнутися теми нашої святині, святині нашого волелюбного , багатостраждального українського народу.
Мова йтиме про Межигірський монастир Білий Спас.
Для України монастир був і лишається символом національної слави і нескореності. Тому справжні патріоти своєї землі, українці, яких не здолати ні бісам, ні підлим ворогам, взялися відродити цю святиню.На відродження храму вносила кошти громада, що проживає в Межигір”ї, парафіяни ,що приходили молитися в Межигірську капличку з села Нові Петрівці, парафіяни Храму Святого Миколая в Бортничах на чолі з настоятелем отцем Віталієм Матіящуком.Та найбільше, мабуть , душа боліла за відновлення монастиря у ігумена Спиридона.Нині він настоятель відновлювального ним храму в Межигір”ї. Очі отця Спиридона сяяли від щастя, коли кран підіймав для встановлення такі ж сяючі золоті куполи та хрест.Ради таких щасливих моментів варто жити на нашій грішній землі! Як писав в 1843 році Т.Г.Шевченко після відвідань Межигір”я ( а побував там він двічі ) : “Якщо і є де рай на землі ,то це в Межигір”ї з її Дзвонковою”. Саме з Межигір”я розповсюджувалось на Європу та Київську Русь десять заповідей , письмена та культура.
В 988 році межи горами була запалена перша свічка християнської віри.
Та на жаль, є люди, котрі маскуються під героїв, ради своєї наживи.Нещодавно прийшлося натрапити в фейсбуці на Міжнародний Благодійний Фонд “Білий Спас”.Цей фонд відкрив валютні та національні рахунки в Печерській філії Приватбанку, для надходження благодійних внесків, для, нібито займання відродженням Межигірського монастиря. Хоча аж ніякого відношення до цього він не має. Автор статей Володимир Пісоцький дуже красномовно описує історію Межигір”я, монастиря. Але далі цього він і не намагався просунутись.
Так що закликаю всіх братів і сестер , будьте обережні: не піддавайтесь на призиви шахраїв.
