" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

ПОМИНАННЯ ПОКІЙНИХ

Поминання спочилих –  богоугодна  дія, ходатайного характеру, спрямована на покращення участі померлих.
Для християнина смерті, як вимирання, або закінчення існування, немає. Смерть – це завершення земного шляху, припинення страждань, своєрідний рубіж, за яким наступає те, до чого він все життя  йшов і прагнув. Хто знав істину й смерть у вірі, той переміг смерть разом із Воскресшим Христом. Церква не розділяє своїх членів на живих і мертвих, у Христа всі живі.
За свідченням Святої Православної Церкви всі віруючі в Господа Ісуса Христа не вмирають, але живуть вічно. «Всякий, живий і віруючий в Мене, не помре повіки» (Ін. 11:26). Тому  померлі православні християни не перестають бути членами Святої Церкви, зберігаючи молитовне спілкування з усіма іншими її чадами.

Любов не  помирає. Плодом життя любої людини є тільки одне – любов, яку він міг проявити у своєму житті. Після тимчасового розлучення душі та тіла до Страшного суду, спочилий вже не може творити любов, але його любов може збільшитися через його близьких в його пам’ять.
Близькі можуть духовно відродитися, бажаючи допомогти спочилому, поминати його на Літургії, молитися за нього, робити діла милосердя в його пам’ять.

Поминання на Божественній літургії
«Всякий бажаючий проявити свою любов до спочилих і подати їм реальну допомогу може найкращим чином зробити це молитвою про них і, особливо, подачею записки для поминання  на Божественній літургії. Нічого кращого і більшого для них ми не можемо зробити .. Це їм завжди необхідно … »(арх. Іоанн (Максимович)).

Молитва
Любов до  спочилих  родичів  накладає на нас, нині здорових, святий  обов’язок – молитися про спасіння їх душ. За словами священника Миколи Успенського, “… молячись про спочилих родичів, ми доставляємо їм єдине благо, яке жадає їх душа, – помилування від Господа”.
Для молитов за померлими призначається особливий день у седмиці – субота, в яку здійснюється  заупокійна служба (крім свят, якщо припаде  в цей день).
Окрім приватних поминів спочилих, Свята Церква встановила загальні поминання. Дні особливого загального поминання спочилих називаються батьківськими суботами. В ці дні поминаються всі від віку померлі християни. Чому саме в суботу, а не в інші дні, здійснюється молитва  за упокій душ? Тому що день свята, як день спокійний, за своєю цінністю є найбільш приємним для моління – упокоїти померлих зі святими. А батьківськими вони називаються тому, що кожна людина поминає, перш за все, самих близьких людей – своїх батьків.  Це:
– Мясопусна вселенська батьківська субота за тиждень перед Великим Постом;
– Троїцька вселенська батьківська суботаперед Днем Святої Трійці.
– Родинні суботи 2-ї, 3-ї та 4-ї неділі  Великого Посту.
– Дмитрівськабатьківська субота (за тиждень перед святом пам’яті великомученика Дмитрія Солунського – Небесного Заступника благовірного великого князя ДмитріяДонського); Радонецька (у вівторок, другий тиждень після Пасхи).

Напередодні батьківських поминальних днів ввечері у храмах відбуваються парастаси – заупокійні бдіння, а після літургії здійснюються Вселенські панахиди.
З глибокої давнини йде звичай поминати в третій, дев”ятий та сороковий день після смерті покійного, а також здійснювати Сорокаусти Сорокауст – це безперервне поминання протягом сорока днів після кончини.
Так само поминання покійного присвячуєтьсмя річниці після смерті, в тому сенсі, що померлий живий і безсмертний за духом, і колись повністю обновиться, коли Господь відтворить тіло його.
Окрім церковного поминання, Свята Церква заповідає своїм чадам поминати покійнихі на домашніх молитвах. Крім того, існує давній звичай читати псалтир за спочилих.На домашній молитві за благословенням духовника може бути цілеспрямоване поминання і тих, кого не можна поминати на церковному богослужінні, рідних та близьких,померлих поза огорожею Православної Церкви – нехрещені, єретики і т.д.Старці вирішили на домашні молитві поминати навіть самоугубців.
Милостиня.
Крім молитви за спочилих, ще однією дією поминання є милостиня.Під милостинню розуміється не тільки подання бідному в пам’ять за померлого, а всяке благодійне відношення до нужденних.
Святитель Іоанн Златоуст говорив: “Розкішне поховання, не є любов до смерті, але тщеслав”яЯкщо хочеш співчувати померлому, я покажу інший спосіб поховання, навчу тебе полагати ризами, прикрасами, гідними його і його прославляюче – це милостиня.

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?