Слава Ісусу Христу, дорогі наші читачі. Вчора,у перший понеділок Великого посту (15 березня), на вечірній службі, в повній темряві, священники нашого храму зі свічками в руках під тихий спів прихожан вийшли з вівтаря в центр (нижче викладені фргменти вечірньої служби).Так почалося читання Великого канону Андрія Критського, яке триває в Церкві ось уже майже 1200 років.Читання Канону розділено на 4 дні і буде продовжуватись з понеділка по четвер.
Під час читання Великого канону ми чули безліч імен, відомих і не дуже: Адам, Єва, Авель, Каїн, Ламех, Хам, Давид, Соломон і т.д. Все це – реальні герої Священного писання, історія життя яких нам тут відкривається. Але не це – головне.
У Великому каноні Андрія Критського мова йде про покаяння душі і про складний шлях душі у напрямку до Небесного Отця, до Бога.Це довгий шлях від відчаю – до надії. «Ключ» до розуміння канону Андрія Критського в тому, щоб в біблійних героях, в їх падінні і подвигах побачити своє падіння і можливість піднятися.
Тому що кожна душа проходить тим же шляхом випробувань, стоїть перед тим же вибором.
Приклад Єви захопив Адама до гріха. Так само кожного з нас тягне до гріха уявна єва – пристрасний, грішний помисел.
Поки пристрасть у людини не задоволена, він страждає, мучиться. Із задоволенням пристрасті він сподівається отримати задоволення, позбавлення від мук. Це і обіцяє душі пристрасний помисел, штовхаючи її на гріх, як колись штовхнув він на гріх нашу праматір Єву.
Але як Єва помилилася в надії отримати блаженство від забороненого плоду, так обманюється у своїх розрахунках людина, яка мріє знайти в гріху нескінченну насолоду.
Автора Великого покаянного канону, преподобного Андрія, архієпископа Критського (VII) до семи років вважали німим, – до цього віку він не вимовив ні слова. Коли ж в сім років святий Андрій вперше прийняв Причастя, німота пройшла.
У чотирнадцять років святий Андрій іде в монастир і незабаром стає відомий своєю вченістю. Але богослов’я не заважає практичному милосердю: двадцять років святий Андрій очолює Будинок для сиріт в Константинополі.
Тут же він починає займатися церковною поезією. Святого Андрія висвячують на єпископа і призначають на найдальшу кафедру імперії – острів Крит. Виселка стає для єпископа, ченця і поета часом розквіту: на острові він будує не тільки храми, але і дома для сиріт та старих, а також пише канони майже на всі двунадесяті (найголовніші) свята і багато великопісних богослужінь, в тому числі і чудові піснеспіви Страсної седмиці.
Фрагменти відеозапису вечірнього Богослужіння з читанням Великого покаянного канону в церкві Святого Миколая в Бортничах :
