" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Неслухняність – перешкода любові

posluxПродовжуючи розмову про послух, ігумен Нектарій (Морозов) розмірковує про те, як правильно розуміти євангельські слова: «дружина нехай боїться свого чоловіка»; чи можливий послух невіруючому чоловікові; в яких ситуаціях чоловік повинен слухатися дружину і чому.

Говорячи про слухняність Богові, згадують слова апостола Павла з Послання до Ефесян: «дружина нехай боїться свого чоловіка». В них очевидно міститься вказівка на те, що дружина повинна бути чоловікові слухняна. Хотілося б зупинитися на цьому і пояснити зв’язок.

Справа в тому, що ці слова взагалі, на жаль, далеко не завжди розуміються правильно. Безумовно, у апостола Павла йдеться не про страх у звичному для нас розумінні, ні про навіювання цього страху різними неприпустимими способами, починаючи з якогось придушення при особистому спілкуванні і закінчуючи методами фізичного впливу.

Мова йде про те, що чоловік повинен більшою мірою брати на себе відповідальність за свою сім’ю і, як якийсь локомотив, тягнути за собою баржу сімейного життя. І якщо це відбувається, то, безумовно, такий чоловік викликає у своєї дружини ту повагу, якої він закономірним чином заслуговує. Але, щонайменше, дивно на місці чоловіка вимагати до себе ставлення, як до голови сім’ї, якщо він нічого не робить для того, щоб відповідати цій назві: грошей в будинок не приносить, ніяких сімейних проблем не вирішує, а тільки їх створює, нічого не знає, не вміє, не може.

Коли ми говоримо про страх, стосовно відносин людини і Творця, адже ми теж маємо на увазі не якийсь панічний або рабський страх. В даному випадку під страхом ми розуміємо благоговіння, пошана, повага або шанування. Подібний же зміст вкладено у апостольське «боїться дружина свого чоловіка». Тобто Церква не вимагає від жінки беззаперечної слухняності чоловіку. Християнський погляд на шлюб зовсім не припускає, що чоловікові вручається нагайка, як це було прийнято в козацьких сім’ях, і з її допомогою він повинен керувати своєю родиною. Якщо чоловік не здатний справді правити своїм домом і забезпечувати його всім необхідним, то йому треба нагайку для себе самого завести. А якщо він цього не зробить, то, як показує практика, швидше за все, це зробить його дружина. Коли жінці доводиться в сім’ї виконувати функції глави сім’ї, то вона главою родини і стає. Від цього відбувається якийсь страшний перекіс в сімейному житті.

Сімейне життя – педагогічний процес

В наш час досить часто жінку, на жаль, перед такого роду проблемою ставить саме життям. Чому так – питання, що заслуговує окремого дослідження. Можна, напевно, говорити про те, що чоловік виявляється істотою більш крихкою і менш витривалою, ніж жінка. Але знаходити в цьому виправдання для себе чоловікові не можна.

Сімейне життя – у багатьох відношеннях свого роду педагогічний процес. Безумовно, в ідеалі чоловік і дружина – це дві людини, які один одного чогось вчать. Кращий спосіб виховання – це коли людина про нього не підозрює і все носить природний характер. Але іноді чоловікові або дружині доводиться виховувати іншу людину явно, відкрито. Найчастіше це ображає, хоча марно: в будь якому віці людина повинна бути здатна вчитися і бути радою можливості вчитися.

Покора – це можливість

Припустимо, в сім’ї обоє – люди віруючі, намагаються жити за Євангелієм, але виникає якась ситуація, і незрозуміло, що робити: у чоловіка і дружини різні на цей рахунок думки. Як їм бути? Цілком закономірно, що в цій сім’ї повинен бути духівник, краще і простіше, якщо це одна людина. Можна вдатися до нього за порадою і обговорити ситуацію втрьох. Проте робити зі священика третейського суддю неприродньо, неправильно. Все-таки духівник більшою мірою існує для вирішення духовних питань, а не житейських.

Знову-таки шлюб – це не тільки спільне життя двох людей. Це та любов, яка лежить в основі шлюбу, – тому що, якщо немає любові, про що можна говорити?! Любов передбачає повагу один до одного, повага до якихось якостей один одного. Ну і, безумовно, шлюб – це здатність людей миритися один перед одним. Якщо всього цього в шлюбі немає, то він буде якимось неповноцінним. Наявність любові, поваги, правильної оцінки один одного, готовність у разі потреби з чимось змиритися дає можливість по кожному приводу домовитися.

Добре, коли в сім’ї регулярно відбувається те, що можна було б назвати сімейною радою. У ньому можуть брати участь і діти, адже питати думку дитини в якійсь конкретній ситуації буває дуже корисно, тому що тоді вона з самого раннього дитинства привчається до відповідальності. Навіть можна часом вчинити так, як дитина просить, а потім показати їй наслідки. Це дуже хороша школа, якщо мова, звичайно, не йде про якісь життєво важливі питання, в яких не можна допустити помилки.

І такий дорадчий спосіб вирішення різних питань, знов-таки повинен ще до шлюбу увійти в життя пари. Необхідно, щоб кожен тверезо оцінював свої сили, досвід, вміння, інтелектуальні здібності, адже буває так, що людина, яка не розбирається, абсолютно ігнорує цей факт і наполягає на своєму. Погодитися і змиритися заради миру в деяких випадках – виправдано, однак якщо це буде відбуватися постійно, то просто зруйнується все і сім’я залишиться біля розбитого корита. Тому це такий складний процес, що вимагає і мудрості й любові, смиренності. А іноді твердості.

Простіше кажучи, більше прав у того, хто несе більшу відповідальність.

Чоловікові природно керувати, дружині природно і допомагати, і коритися. Знову-таки покора – це не те, що принижує гідність людини; це, навпаки, якась можливість. Коли жінка розуміє, що вона може бути впевнена в чоловікові, може покластися на нього, бажання керувати у неї все-таки проявляється в мінімальній мірі. Адже завдяки цьому у неї є можливість займатися своїми жіночими справами: дітьми, будинком, собою. Боротьба жінки за владу – це більшою мірою наслідки абсолютно зламаного і збоченого життя сім’ї, наслідки того, що дуже мало чоловіків, які на себе беруть відповідальність.

Справа не у вірі

Розглянемо іншу ситуацію, коли в сім’ї тільки одна людина є віруючою, воцерковленою і яка намагається жити за Євангелієм, а інша людина вимагає прийняття рішення, яке суперечить християнським переконанням, або забороняє ходити в храм, говорити з дітьми про віру. Яким повинен бути принцип дії?

Є ситуації, коли не можна ні уступити, ні відступити, а доведеться наполягати, але не на своєму, а на тому, що більше і вище за тебе. Є речі, які ти, як віруюча людина, не можеш зробити чи, навпаки, зобов’язаний зробити, для того щоб залишитися християнином. Інша справа, що і твердість можна проявляти з любов’ю, мудрістю, зі смиренням, а можна все робити в гніві, роздратуванні, незадоволенні, і, звичайно, тоді це ні до чого доброго не призведе.

Знову згадаємо пораду з Діянь святих апостолів: «кого більше личить слухати людей або Бога? Безумовно, Бога» ( Діян. 4: 19). Заради збереження миру і любові можна піти на компроміс і колись замість служби відправитися з чоловіком в гості або провести вечір вдома, якщо він цього хоче. Але зовсім відмовлятися від церковного життя, від домашньої молитви, від власного посту, звичайно, ні в якому разі не треба. Кесареве – кесарю, а Боже – Богу.

Правильно провести цю межу допоможе життєвий досвід, любов до людини, яка поруч з тобою, і духівник, який, при необхідності, відокремить надмірну ревність до благочестя від готовності поступатися у всьому.

У всіх подібних заборонах – ходити в храм, водити туди дитину – адже мова йде не стільки про віру, скільки про порушення якихось елементарних норм спільного життя. Якщо чоловік або дружина і раніше були готові з повагою поставитися до якихось твоїх потреб, інтересів, навіть не поділяючи їх, то він або вона і до твоєї віри, до церковного життя теж буде ставитися з повагою. А краще за все, ще до вступу в шлюб зрозуміти: хто той чоловік, з яким ти єднаєш своє життя: чи поважає він тебе, чи готовий прислухатися до твоєї думки, розумна чи це людина, совісна, любляча?

Якщо цього немає, то, значить, треба постаратися щось в сімейному житті перекроїти – з любов’ю, милосердям і все з тією ж твердістю. Адже відносини в сім’ї – плід нашої праці чи, навпаки, наших помилок.

І це зовсім не буде гріхом проти смирення. Спільне перебування людей дає найширший спектр того, чим можна поступитися без шкоди для своєї віри і своїх поглядів. Ось і вчися на цих ситуаціях смиренню, чому ні?

Послухай жінку…

Чимало при цьому і випадків, коли чоловік має послухатися дружину. Деякі люблять згадувати фразу: «Послухай жінку і зроби навпаки». Але якщо мова йде не про якусь навіжену істоту, а про одну близьку для тебе людину, то кого ж ще послухати, як не її?! І порадишся, і в чомусь послухаєшся.

Гріти і плекати, як говорить Святе Письмо, – це теж якийсь борг, який ґрунтується на тому, що твоя друга половина цього потребує і ти упокорюєшся з тим, що є така необхідність. Це і є послух свого роду.

По любові

Взагалі, в основі наших взаємин з іншими людьми, в родині, безумовно, повинно бути вихідним бажання послухати один одного – не сперечатися, не ворогувати, а діяти так, як хоче інший, коли це можливо. Чим більше ти поступаєшся в ситуаціях, які мають непринциповий характер, тим більше залишається запасу внутрішніх сил і рішучості, щоб поступити так, як повинно бути, коли компроміс неможливий.

Говорячи про послух Богу, я сказав, що непослух Йому є перешкодою любові до Нього і життя з Ним. Безумовно, це можна перенести на відносини між подружжям. Тільки на відміну від відносин з Богом, у взаєминах між людьми послух завжди має бути взаємним. Адже немає однієї особистості, яка була б цілком досконала.

Старець Паїсій Святогорський, пояснюючи свою думку про те, що всі повинні творити послух один одному, говорив, що, відкриваючи двері кошеняті, яке в них шкребеться і наливаючи йому молоко, він таким чином теж творить послух йому і його потребі. Так і ми йдемо назустріч потребам, необхідності своєї близької, рідної людини і творимо цей послух по любові.

Ігумен Нектарій (Морозов)

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?