Добрий день, дорогі відвідувачі нашого православного острівця храма Святого Миколая в Бортничах.
Напевно кожен з нас, рано чи пізно, задавався питанням, для чого ходити в церкву Церква, якщо Бог у мене в душі?
Пропонуємо Вашій увазі відповідь священника:
— « Тобто, «Бог у душі» – і цього досить, —Спробуємо розібратися.
Для чого досить? Щоб спокійно жити і заради уникнення дискомфорту (всі у щось вірять, а я?), вважаючи себе віруючим?
Ну, це питання всього лише дресирування совісті, згоден, для цього достатньо «Бога в душі». А для виправдання на Страшному суді і для спасіння своєї душі досить?
Давайте подивимося, що ще є у нас в душі, окрім Бога?
Заздрість – буває, жадібність, зловтіха, мстивість, лукавство, нещирість, брехня, осуд, дратівливість, образи, марнославство, гордість, егоїзм, а блудних думок скільки – нічого собі компанія. Продовжити?
Ну і скажіть, що толку, що серед цього бруду помітний втоптаний в неї Бог? Мало того, бруд цей не тільки в душі, а і виливається назовні – у справах проявляється, а Бог представлений лише, як обривки думок про Нього. Так ось. Важливо, щоб Бог був не тільки в душі, але був там, на гідному місці, чистому від гріховного бруду. Необхідна праця, щоб позбавитися від гріхів.
Так само важливо, щоб не тільки в думках у нас Бог проскакував, але і в справах був присутній. Тобто, вкрай необхідні справи, які ми робимо саме заради Бога: богослужіння, молитва, виконання заповідей.
Виходить, що недостатньо вірити в Бога «в душі» – не всяка віра рятівна, адже «і біси вірують і тремтять» (Як. 2, 19). Чуєте? Не тільки вірять, але тремтять. А ми тремтимо? А може навіть до рівня бісів не дотягуємо? Бісам мало користі від їх віри, а нам від нашої … ?»
Прошу Вас, думай, думайте і ще раз думайте, бо може бути пізно.
