Слава Ісусу Христу, дорогі відвідувачі православного сайту “Церкви Святого Миколая в Бортничах”!
Перед Вами маленькі притчі, які ми радимо Вам прочитати разом з дітьми.
Їх повчальний сенс буде зрозумілий кожній дитині!
НЕ ПРИВІД ДЛЯ ЗНЕВІРИ
Прийшов сум до радості і каже:– Давай, радість, будемо сумувати!
А сказано це було зі злим умислом – зло його так навчило, щоб потім разом посміятися над радістю. Щоб занадто не раділа!
А радість раптом і каже:
– Давай. Тільки з однією умовою. Будемо сумувати, якщо тільки знайдемо підходящий привід для твого перебування в моєму будинку.
А ні, то, як кажуть, от Бог, а ось – поріг!
Почав сум привід для того, щоб залишитися, шукати. А за ним і ходити довго не треба. Варто тільки у вікно подивитися!
– Дощ на вулиці… холодно… – мерзлякувато щулячись, поскаржився він.
– Ну і що? – дивується радість. – Дощ – це Божа милість, значить буде хороший врожай!
– Так дощ-то вже другий тиждень. Так і зовсім залишитися без врожаю можемо…
– Бог милостивий! Пошле ще сонце. А ні, то все одно подасть їжу. І ми будемо дбайливіше ставитися до того, що маємо!
– Так що ми маємо? – з тугою обвів руками навколо сум. – Одні злидні навколо…
– Та це не біда! В холоді, голоді та злиднях – скоріше Бога згадаєш!
– Та що ти все: Бог… Бог… – розсердився сум. – У тебе що – інших відповідей немає?
– Так я ж тобі відразу сказала: ось – Бог, – показала собі на серце радість, – а ось – поріг!
І вказала у бік дверей, куди, розуміючи, що йому нічого не вдіяти з такою радістю, понуро побрів сум.
НІЧОГО СПІЛЬНОГО!
Був у гніву син. Звали його – зло. Такий, що йому самому було з ним важко.
І вирішив він його одружити на якій-небудь чесноті.
Дивись, трохи пом’якшає, і йому на старості легше з ним буде!
Викрав він радість і одружив на ній своє зло.
Тільки недовгим був той шлюб мимоволі. Але залишилося від нього дитя – зловтіха.
Та й правда, не може бути нічого спільного у добра зі злом. А якщо раптом і трапиться, то добра від нього не чекай!
СТАРА ГРУБКА
Розповіла старій грубці нова батарея про те, як з нею тепер людям легко живеться.
– Ні тобі дров рубати, ні тобі грубку, тобто пробач, тебе – топити! Та і не тільки зі мною! У будинках тепер – газ, світло,
кухонні комбайни, пральні машини!
На що господині раніше приходилось цілий день, а то і два витрачати, тепер йде година, якщо не менше!
– Як добре! – зраділа піч. – І на що ж вони витрачають вивільнився час?
– Ой, всього не переказати! – почала перераховувати батарея. – Сплять довше, в гості і на всякі розваги ходять,
а головне – телевізор дивляться!
– Шкода, – засмутилася стара піч. – А у нас, якщо був вільний час, то люди молилися, творили добрі справи і йшли в храм.
І розхотілося дізнаватися від батареї подальші новини сучасного життя.
ВІРНА ОЗНАКА
Побачив чоловік чужий гріх і давай його засуджувати!
І тим-то він поганий, і тим поганий.
А те, що у самого такий гріх був, він навіть не підозрював.
А як ми про це дізналися?
Дуже просто.
Адже якщо хтось зауважує чужий гріх і гнівається на нього, то це перша ознака того, що він є і в ньому самому!
ЗАПІЗНІЛА ВДЯЧНІСТЬ
Потрапила акваріумна рибка в річку.
Оточили її місцеві риби, подивувалися і запитали – як їй жилося в домашніх умовах.
– Добре! – згадуючи теплий, затишний акваріум, відповіла, тремтячи від холоду, рибка і поскаржилася: –
Одне було погано: годували тільки один раз в день!
– Ну, з цим у нас простіше! – заспокоїли її риби. – Їж, скільки хочеш! Якщо, звичайно, зможеш…
І кинулися хто куди у пошуках корму.
Сенс їх останніх слів акваріумна рибка зрозуміла до вечора, коли їй довелося зустрічати ніч напівголодною.
І ще вона зрозуміла, що була дуже невдячною до всього того, що давалося їй – даром!
СИЛА ПОКАЯННЯ
Втекло молоко з каструлі і почало у всьому звинувачувати нетерпіння:
– Що ж це ти мене почекати не могло! Знову, як завжди, поспішало?
– А я тут при чому? Це все неуважність. Вона господиню чимось відвернула, та вчасно не зняла каструлю!
Неуважність хотіла всю вину перекласти на неуважність… Та – на саме молоко…
Але господиня раптом сказала:
Та це я сама в усьому винна! Більше такого не повториться!
І дивна річ – після цього визнання ніхто навіть із самих злих і сварливих шкідливих звичок не став дорікати.
А втім, що ж тут дивного?..
Дорогі брати і сестри : Творіть добро і будьте милосердні !
Нехай на вас завжди перебуває Божа благодать !
