" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

ДМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

Поминовение усопших

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри, читачі нашого православного сайту церкви Святого Миколая в Бортничах.

Днів, коли ми поминаємо померлих всім світом, в церковному календарі кілька.Завтра, 7 листопада Дмитріївська поминальна субота, яка  стала одним з основних днів, її навіть іноді називають вселенською. І в нашому храмі о 10 год ранку відбудеться заупокійний молебень. Якщо зазирнути в історію християнства, то ми побачимо, що кожен суботній день є особливим для віруючих людей. Це день відпочинку та спокою, так як Господь закінчив створення світу. В цей же день Ісус Христос, покинувши світ живих, зійшов в пекло і сповістив про початок нового світу і нового життя.
8 листопада ми поминаємо святого великомученика Димитрія Солунського, якого стратили за відданість Богові. 8 вересня 1380 року по промислу Божому відбулася Куликівська битва з татарами, в якій військо Димитрія Донського здобуло перемогу. На згадку про загиблих воїнів великий князь затвердив день поминання в суботу, перед днем ​​пам’яті великомученика Димитрія Солунського.
Є люди, які відверто зізнаються, що вони не розуміють, чому нам важливо поминати покійних. Давайте в цьому розберемося. Для прикладу візьмемо, як кажуть, простого обивателя, тобто нас з вами. Кожен з нас народився в певному соціальному середовищі. Слава Богу, якщо ми з дитинства знали про Господа, але у більшості з нас цього не було. Ми росли, не замислюючись про відповідальність за гріхи. Доросле життя диктує свої правила, а людина – створення ліниве, йде шляхом найменшого опору. Для добрих справ і благочестивого життя потрібні зусилля. Розпуста не вимагає особливої ​​напруги. Через нашу лінь почало  плодитися хамство, грубість, споживацьке ставлення до життя. Якщо щось не виходить, завжди можна перекласти відповідальність за невдачу на чужі плечі. Що гріха таїти, ми всі цим грішимо.

У цій життєвій плутанині духовні цінності відходять на задній план. Про Бога згадуємо тоді, коли погано, благаємо про допомогу. Але не дарма ж кажуть: нам дається по нашим гріхам. Якщо Господь, як добрий чарівник, не поспішає дати просимое, то тут же – образа і нарікання. Батюшки часто говорять, що про духовний стан пастви можна судити по поминальним записочкам. Навіть п’ятнадцять, двадцять років тому люди більше молилися про покійних.

Подивіться навколо, вдумайтеся, що відбувається в світі. І цей розгардіяш ми створили самі, власними руками. Війни, природні катастрофи, хвороби, одна страшніша іншої. А що буде далі? Ми відповідаємо за гріхи наших предків до сьомого коліна. Наші нащадки в сьомому коліні будуть замолювати гріхи. Наші близькі та рідні, які відійшли до Господа, вже нічого не можуть зробити, щоб виправити свою гріховну ситуацію. Багатьом з них дуже важко з таким багажем. Своїми молитвами про них ми можемо полегшити їх долю.
Так, брати і сестри, всі ми різні, у кожного свої турботи-клопоти, радощі і скорботи, і у кожного з нас своя дорога до Бога. Наша душа прийшла в цей світ, щоб навчитися тому, що вона не могла зробити без фізичного тіла. Тільки тут ми проїздом, а з чим ми підемо, коли земне залишимо землі?

Молитва – це не тільки розмова з Богом, це праця, а для багатьох навіть подвиг. Прийти в храм і відстояти літургію – це теж праця. Забігти до церкви, щоб подати записочку за упокій і залишити пакет з продуктами на поминальному столику – це похвально, ось тільки для наших батьків цього недостатньо. Вони чекають від нас соборну молитву. Потрібно пам’ятати про тих, хто покинув наш світ не тільки в батьківські суботи, кожен день в домашніх молитвах поминати їх імена.

До того ж, молячись за померлих, ми собі створюємо благо. Собі вони нічим не можуть допомогти, але бачачи наше  старання, вони моляться за нас. За їх молитвами  налагоджується і виправляється наше з вами життя. Той, хто шанує пам’ять предків, з будь-якої складної ситуації завжди вийде переможцем.
Ісус Христос, прийшовши в наш світ, вчив любові. Та не споживчої і міщанської, а істинної, божественної, яка все бачить, прощає і «довготерпить». Всі Його заповіді засновані на цьому світлому почутті. За ці століття ми розучилися любити, відійшли від Бога, забули своє коріння, своїх предків. Дмитріївська поминальна субота – це час пам’яті і спогадів, час молитов. Якими б не були нагальними справи, яким би не був розписаним по хвилинах день, знайдіть час, щоб молитвою згадати тих, завдяки кому ви живете в цьому світі. Зробіть хоч одну добру справу. Простягніть руку допомоги тому, хто цього потребує.

Не відмахуйтесь від чужої біди. Сьогодні ви відвернулися, не побачили, забули, а завтра так само відвернуться від вас, просто пройдуть повз, не помітять. Та й хто знає, чи відкриються врата Небесної Обителі по нашим «благочестивим» вчинкам. Чи буде хоч хто-небудь за нас молитися, якщо ми, посилаючись на зайнятість, не робили цього по відношенню до своїх батьків?

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?