Сьогодні Дмитрівська батьківська субота і це день коли всі ми поминаємо наших близьких та рідних, які вже покинули цей світ і пішли в життя вічне.
Чи важливо для померлих поминання, яке творять в церквах і в монастирях?
Справа в тому, що коли людина помирає, вона вже не має можливості молитися за себе, щоб Бог простив їй земні гріхи і провини і оселив її в Царстві Своєму і тому це можемо і зобов’язані робити ми, ті що живемо в цьому світі і саме для цього Свята православна церква встановила особливі дні поминання померлих.
Крім того, що ми щонеділі на недільних службах поминаємо їх душі, крім того, що молимось на них щодня на ранішній і вечірній молитвах, ми в такі дні, як сьогодні приходимо до храму, щоб разом, в спільній молитві, вознести до Бога наші щирі прохання про упокоєння душ спочилих рабів Божих, наших рідних, в Царстві Божому.
І як сьогодні, під час проповіді, отець Віталій сказав, що в такі дні души померлих відпускають сюди на землю в храми, де за них твориться поминання і ці душі до останньої хвилини ждуть, коли ми прийдемо в церкву і подамо записку для їх поминання і яке розчарування вони відчувають, коли рідні не прийшли і не згадали за них. Яку біль відчуває душа, що вона нікому не потрібна, що за неї ніхто не згадав, бо зайняті рідні нашими земними справами. Але, як ми згадуємо померлих, так само буде і нам.
Так, чи того, хотіла душа наша?
Окрім того, те, що ми приносимо в церкву для поминання якісь продукти, олію, цукерки та інше, як пожертву перед Богом за спочилих, ми цим самим робимо добре і для своїх душ, творячи цю милостиню, яка зарахується і нам особисто на Небесах. Безумовно, можна принести пожертву і в неділю на Літургію і пом’янути померлих, але раз Свята Церква встановила особливі дні для поминання, то давайте дотримуватися і саме головне зберігати ті передання та правила, які прийшли до нас з глибокої давнини.
Сьогодні в храмі зібралась дуже велика кількість людей, що навіть не всі моли змогу зайти до церкви, але вони принесли записки і пожерту на панахиду. Це радує, оскільки людям не байдуже те, що відбувається з рідними душами там, за тією межею вічності.
Царства небесного, Царства небесного душам померлих наших рідних і вічний їм спокій.
