Для чого православні постують ?

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри.Напередодні Різдвяного посту, який починається 28 листопада, поговоримо на тему, для чого нам потрібен піст і чому православні християни постують.Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого і щоб, окрім звичайних дарів і жертв принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню.
У книзі пророка Іоїла сказано: Але і тепер промовляє Господь: верніться до Мене всім своїм серцем у пості, плачі і риданні. призначте піст (Іоїл. 2, 12-15).
Бог велить тут, щоб грішні люди постили, якщо хочуть отримати Його милість. У книзі Товитовій Ангел Рафаїл говорить Товії: Добру справу – молитва з постом і милостинею і справедливістю… Ліпше творити милостиню, ніж збирати золото (Тов. 12, 8).
У книзі Юдити написано, що Іоаким, великий священик Господній, обходив весь народ ізраїльський і говорив, що Господь почує молитви, якщо вони перебуватимуть у пості та молитвах.
У книзі святого пророка Іони розповідається, що цар ниневийський, почувши пророцтво Іоїла про загибель міста, зодягнувся у веретищі та заборонив їсти всьому місту, щоб не тільки люди постили, але щоб і худобі не давали їжі протягом трьох днів.
Цар Давид згадує в псалмах про те, як він сам постив: одягався у волосяниці, виснажував постом душу  (Пс. 34, 13); і в іншому псалмі: Коліна мої знесилилися з посту (Пс. 108, 24). Ось як постив цар, щоб Бог був милостивий до нього!
Сам Спаситель постив сорок днів і сорок ночей, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його (1 Пет. 2, 21), щоб і ми по силі нашій зберігали піст у Святу Чотиридесятницю.
Пишеться в Євангелії від Матвія, що Христос, вигнавши біса з  юнака, сказав Апостолам: цей же рід виганяється тільки молитвою і постом (Мф. 17, 21).
Постили і святі Апостоли, як про це говориться в Діяннях: Коли вони служили Господеві та постили, прорік Святий Дух: відділіть Варнаву та Савла на справу, до якої покликав Я їх. Тоді вони, попостивши та помолившись і поклавши руки на них, відпустили їх (Діян. 13, 2-3).
Святий апостол Павло у Другому посланні до Коринтян, закликаючи вірних всім виявляти себе, як служителів Божих, між іншими добрими справами згадує і пост: пильнування, в постах (2 Кор. 6, 5), і потім, згадуючи свої подвиги, каже: у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості (2 Кор. 11, 27).
“Постити християнину необхідно для того, – пише святий праведний Іоанн Кронштадтський, – щоб прояснити розум і порушити, і розвити почуття, і спонукати до благої діяльності волю. Ці три здібності людини ми заступаємо і пригнічуємо найбільше обжорством та п’янством, і життєвими клопотами (Лк. 21, 34), а через те відходимо від Джерела життя – Бога і потрапляємо в тління і суєту, перекручуючи і паплюжачи в собі образ Божий. Обжорство і сластолюбство придавлюють нас до землі і обтинають, так сказати, в душі її крила. А подивіться, який високий політ був у всіх постуючих і воздержників! Вони, як орли, літали в небесах; вони, земнородні, жили розумом і серцем на небесах і чули там  неземні слова, і там навчилися Божественної премудрості. І як людина принижує себе обжерливістю і пияцтвом! Вона перекручує свою природу, створену за образом Божим, і уподібнюється худобі безсловесній, і навіть робиться гірше неї. О, горе нам від пристрастей наших, від беззаконних навиківв наших! Вони перешкоджають нам любити Бога і ближніх і виконувати заповіді Божі; вони вкореняють у нас злочинне плотське себелюбство, якого кінець – погибель вічна. Постити і тому християнину необхідно, що з становленням чоловіком  Сина Божого, природа людська одуховлена, обожнена, і ми поспішаємо до Небесного Царства, яке не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Дусі (Рим. 14, 17); Їжа для черева, і черево для їжі; але Бог знищить і те і інше (1 Кор. 6, 13). Їсти і пити, тобто мати пристрасть до чуттєвих задоволень, властиве тільки язичництву, яке, не знаючи духовних, небесних насолод, постачає все життя в задоволенні утроби. Тому Господь часто викриває в Євангелії цю згубну пристрасть… Хто відкидає пости, той забуває, чому сталося гріхопадіння перших людей (від неутримання) і яка зброя проти гріха і диявола вказав нам Спаситель, коли спокушався в пустелі (постуючи сорок днів і ночей), той не знає або не хоче знати, що людина відпадає від Бога саме найчастіше через неутримання, як це і було з жителями Содому і Гоморри і з сучасниками Ноя, бо від неутримання відбувається всякий гріх людей; хто відкидає пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти багатопристрасної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас особливо через наше неутримання, той і не воїн Христів, бо кидає зброю і добровільно віддається в полон своєї сластолюбивої і гріхолюбивої плоті; той, нарешті, сліпий і не бачить відносини між причинами і наслідками справ”.
Таким чином, пост служить для нас необхідним засобом до нашого освячення і єднання з Богом, засобом до живої участі у житті, страждання, смерті і славі Боголюдини і святих Його.
З давніх пір християни добровільно позбавляли себе зручностей, задоволень, життєвого комфорту, протиставляючи цьому піст, поклони, молитовні чування, стояння, ходіння по святих місцях, паломництво до святинь. Це завжди вважалося кращим і живим свідченням нашої православної віри.
Деякі вважають, що при сучасному тяжкому стані, коли  велике безробіття та мізерні пенсії, коли у багатьох немає грошей навіть на найдешевші продукти, пост – не тема для розмови. Нагадаємо слова Оптинських старців:
“Не хочуть постити добровільно – будуть постити недобровільно…”.
Основа посту – боротьба з гріхом через утримання від їжі. Саме помірність, а не виснаження тіла, тому правила дотримання постів кожен повинен порівняти зі своїми силами, зі ступенем своєї підготовки до посту. Бажаючі дотримуватися посту повинні порадитися з досвідченим духівником, розповісти йому про свій духовний та фізичний стан і попросити благословення на вчинення посту. Як писав святитель Іоанн Златоуст, піст – це ліки, але навіть самі корисні ліки стають марними, якщо хворий не знає, як їх вживати.
Піст – це аскетичний подвиг, що вимагає підготовки і поступовості. Тим, хто починає постити вже в зрілому віці, хто ніколи раніше не постив, необхідно входити в постування поступово, поетапно, почавши хоча б з утримання від скоромної їжі в середу і п’ятницю протягом усього року. Починай виконувати заповіді, що стосуються малого, і ти виконаєш заповіді, що стосуються великого: мале скрізь веде до великого. Почни виконувати хоча заповідь про піст у середи і п’ятниці або десяту заповідь, що стосується худих помислів і бажань, і ти виконаєш всі заповіді. Вірний в найменшому, і в великому вірний, а невірний в малому невірний і багато в чому (Лк. 16, 10). Щоб наше відношення до посту зробити міцним, потрібно привчати себе до посту не поспішаючи, уважно, не разом, а поступово.
Кожен сам повинен визначити, скільки йому потрібно в добу їжі і пиття; потім потроху треба зменшувати кількість вживаної їжі і довести її до того, що більше вже не можна скорочувати своє харчування, щоб не піддатися ослабленню, -нездатності до справи.   Тут головне – правило, дане Самим Господом: так не… обтяжують серця ваші обїданням і пияцтвом (Лк. 21, 34). Деякі необдумано і поспішно беруться за подвиги посту і починають постити безмірно, строго. Незабаром вони або підривають своє здоров’я, або від голоду робляться нетерплячі і дратівливі, – зляться на всіх і на все, піст скоро робиться для них нестерпним і вони кидають його. “Від надмірної стриманості і виснаження  людина робиться нездатна до духовних подвигів, – пише святитель Ігнатій . – Наскільки шкідливо неутримання, настільки шкідливий (або ще більше) непомірний піст. Слабкість тіла, що походить від недоїдання, не дозволяє здійснювати молитви в належній кількості і з належною силою”.
Кожен, приступаючи до подвигу посту, повинен знати: “Хто постить з марнославства або вважаючи, що він здійснює чесноту, той постить нерозумно і тому починає після докоряти брата свого, вважаючи себе кимось значущим. І виявляється, що він не тільки не поклав камінь, а зняв два і може зруйнувати всю стіну засудженням ближнього. А хто постить розумно, той не думає, що він робить добру справу, і не хоче, щоб його хвалили.