Чому шлюб є Таїнством? Чому Церква відводить настільки велике значення такій події, як укладання шлюбу між чоловіком і жінкою?
Відповідає священник:
«Вчення про шлюб, яке містить Церква, дуже глибоко. Ще не було Христової Церкви, мало того, ще не відбулося гріхопадіння, а шлюб вже був; ще в раю сказав Бог першим двом людям, Адаму і Єві: «покине чоловік свого батька та матір свою, і пристане до своєї жінки; і стануть вони одним тілом »(Бут. 2:24).
Шлюб – це вже Таїнство «саме по собі», Таїнство до Таїнств; його сенс – що двоє стають «єдиною плоттю»; тобто як би однією істотою. Тут ми стикаємося з основами Творіння: людина, як особистість, окрема, самостійна, самоцінна – наділяється здатністю в шлюбі складати якесь над особистісну єдність.
Шлюб є природний за фактом створіння – союз чоловіка і жінки. Але в чому ж Церква бачить тут не лише благословення Боже, від початку спочиваюче на цьому союзі, – але саме Христове Таїнство?
Коротко можна сказати таке. Після гріхопадіння життя людини роздроблене у всіх своїх проявах; зокрема, з’явилося протиставлення земного життя – життю вічному. Одним з рятівних плодів вчиненої Господом Ісусом Христом справи нашого спасіння, було руйнування стіни між Богом і людиною. У Церкви, в її Таїнствах і взагалі в житті Святого Духа, Який внушає кожній людині плоди скоєного Христом порятунку, в земне існування людей входить вічність, Царство Боже вже прийшло в силі, і долучає нас до Бога.
І шлюб, який після гріхопадіння був природним і благословенним союзом людей, але в земному лише житті, – в Церкві ж набуває вічного виміру і співвідноситься з Христом Господом; не лише союз двох людей – але у Христі; не просто для цього, тимчасового життя – але назавжди, у вічності.
Християнський шлюб не виключає ні продовження роду, ні майнових та інших формально-суспільних відносин, але це стає не головним. Головне – що шлюб з форми земного життя, і тільки земного перетворюється в релігійно-творче існування, і одночасно – в завдання.
Будь-яке церковне Таїнство дається людині, як насіння для вирощування, для розкриття благодатних плодів; так і шлюб, і може бути що шлюб особливо, тому що це благодатне насіння отримує не особистість, як в інших таїнствах, а союз двох особистостей. Плід, який повинен з’явитися в результаті релігійної творчості подружжя – Царство Боже, його попередній початок на землі; кажучи іншими словами – любов. Любов’ю шлюб починається – саме любов’ю природною, взаємною симпатією, коли притягуються і душі і тіла; але вирощуватися повинна любов Христова, що перевищує всяке розуміння.
Це дійсно – завдання, причому на все життя: коли природні почуття шляхом взаємних моральних релігійних зусиль з плином часу перетворюються на справжню любов, коли земне життя поступово переймається начатками Царства Небесного і стає їм вже тут. Тим самим в шлюбі, з одного боку, розкривається благодать Божа, вона все більше і більше пронизує все життя подружжя; з іншого – реалізується в повній мірі і людяність за образом і подобою Божою.
Як Бог проявляє свою любов до Церкви і в Церкві, так і подружжя отримує в Таїнстві Шлюбу благодать Божу на уподібнення Богу в творчій любові; сім’я стає домашньою церквою – єдністю різних особистостей в любові. І саме на творення цієї домашньої церкви, на єдність сім’ї у Христі, і подається благодать Святого Духа в Таїнстві шлюбу.
Християнство уподібнює шлюб Церкві, Церкву – шлюбу, а Царство Боже – шлюбному бенкету. І в Церкві, і в християнському шлюбі ми творимо Царство Боже, являємо його вже тут, на землі. Розмірковуючи про це Таїнство, ми бачимо і глибокі таємниці, яких тільки частково можемо торкнутися; бачимо і велику мудрість нашого Бога, Який всю, скажімо так, школу релігійного життя, всі умови зростання людини у Христі подає не десь на стороні, заради чого потрібно все кидати, робити якісь позамежні зусилля і т. п.; а вводить безпосередньо в природну людську життя – в родину ».
