" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Чому Римська імперія переслідувала християн?

Чому Римська імперія переслідувала християн?

Св. апостол Павло говорить: усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані. Лихі ж люди і обманщики матимуть успіх у злі, вводячи в оману і помиляючись (2Тим.3:12-13). Така доля всіх, для кого Євангеліє є керівництвом до життя. Гоніннями тут названі не тільки переслідування з боку антихристиянської влади, але й спокуси, скорботи і печалі, яким піддаються люди благочестиві. 

Переслідування християн

Звертаючись до Своїх учнів Спаситель сказав: якби ви були від світу, світ своє любив би; а як ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ (Ін.15:19).

Гоніння на послідовників Ісуса Христа почалися з перших днів християнства. Початок поклали сліпі вожді іудейського народу, але пізніше на головну Церкву обрушилася вся міць Римської держави. Дослідники вказують головні причини переслідувань з боку Риму: державні, релігійні і моральні.

  1. Язичницька ідея держави передбачала всю повноту права влади розпоряджатися суспільним життям громадян, включаючи також і релігійне життя. Релігія була частиною державного ладу. Всі римські імператори, починаючи від Серпня, мали титул Pontifex maximus (верховний жрець). Християнство визнавало права держави у всіх сферах життя, крім області віри. Це з афористичною лаконічністю Ісус Христос сказав тим, що спокушало його: віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже (Мф.22:21). У свідомості римлян вищою цінністю була держава. Християнство ж проголосив вищим благом Царство Небесне. Римські власті вважали існування християн несумісним з принципами універсального панування державного начала у всіх сферах життя.
  1. Релігійна політика римської влади відрізнялося терпимістю.

Підкоряючи все нові народи, Рим зберігав їх культи і навіть захищав їх законодавчо. Це було неважко щодо язичництва. Але навіть офіційна релігія Ізраїлю користувалася заступництвом.

Така політика Риму була спрямована на досягнення стабільності і міцності великої імперії. Згідно римському праву всі культи і вірування підкорених народів були religiones licitae (дозволені релігії). Тільки християнству не знайшлося місця в цій релігійно-правовій системі. Воно опинилося поза законом. Положення ускладнювалось боротьбою іудаїзму з новозавітної релігією. Римські власті, переслідуючи «незаконну» релігію, як б захищали права узаконеної їм релігії іудеїв.

Римське держава переслідувала християн не тільки в силу вищевказаних причин.

Сам характер християнства з проповіддю поклоніння Богові в дусі і істині ” (Ін.4:23) був глибоко чужий релігії римлян.

У християн не було ні жертви, ні традиційних форм культу. Все це уявлялося римській владі незрозумілим, неприродним і небезпечним.

Це ставлення наростало по мірі дивовижних успіхів християнства в усьому Середземномор’ї. Християни були навіть при імператорському дворі. Св. апостол закінчує Послання: Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому (Фил.4:22).

Видатні представники язичницького світу в особі християнства не могли не відчути смертельну небезпеку, яка загрожувала язичництву, яке на тоді вже втратило і аж до цього часу життєву силу.

  1. Новозавітня релігія у всій її моральній чистоті і височини стала докором і викриттям римського суспільства, яке перебувало в стані морального занепаду. Честь, обов’язок, мужність, особиста гідність, мужність залишалися традиційними поняттями, на яких виховувалася римлянин. Але бажання задоволень, себелюбство, розслабленість, розбещеність, користолюбство вже давно зсередини підточили моральний організм. Подружня невірність, часті розлучення, блуд були поширені в суспільстві: від членів імператорської сім’ї до простого римлянина, який жив на Авентінському пагорбі. У цю епоху люди часто вдавалися до самогубства. Розкривали віни або приймали отруту. Для всіх хворих товариств характерно поширення користолюбства і розпусти. Користолюбство оволодіває свідомістю незалежно від стану. Багатий або бідний, високопоставлений або підлеглий, знатний чи безвісний — всі були заражені цією недугою. Не так жили християни. Моральним законом для них було Слово Боже: «Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і ходіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас в дар і жертву Богові на приємні пахощі. А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим (Еф.5:1-3).

Гоніння на православну церкву йшли хвилеподібно. Дослідники налічують десять періодів і лише Міланський едикт (313 р.) св. рівноапостольного Костянтина Великого дав християнам світ і знаменував їх перемогу.

<<< Головна сторінка                          Невигадані історії >>>

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?