Добрий день, дорогі відвідувачі православного сайту парафії Святого Миколая!
Як ми з Вами знаємо з Євангелія, що Господь наш Ісус Христос навчав молитися тільки про сьогоднішній день. І не піклуватися про завтрашній.
Але в православному побуті прохань дуже багато, і як правило, православні християни моляться про все наперед.
У деяких людей виникає питання: чому православні у своїх молитвах просять про все, про що тільки можна?
Нижче ми пропонуємо вивчити докладний відповідь священика Афанасія, насельника … монастиря.
” Звинувачення православних людей в ідолопоклонстві за шанування святих ікон часто звучить із вуст лютеран, баптистів і представників більшості сект, ─ відповідає о. Афанасій. ─ У неспроможності цього твердження легко переконатися.
Треба лише порівняти язичництво та Православ’я. Погани поклоняються ідолу, тому що вважають його одним із своїх богів. Вони ототожнюють бовдурів з тією істотою, в яку вірять. Справа в тому, що православні ніколи не сприймають ікону Спасителя за Самого Ісуса Христа.
Виголошуючи свої закиди, протестанти і сектанти тим самим показують, що вони не мають елементарних уявлень про релігійне життя православних християн. Досить звернутися до православного богослов’я, щоб переконатися, що в ньому Бог розглядається як Вседосконалий Дух, Всюдисущий і Всемогутній. Ми поклоняємося Богові, а ікони почитаємо як зображення Господа, Матері Божої і святих угодників. Грецьке слово eikon означає «образ». Треба відкрити будь-який підручник з семіотики (науки про знаки, образи, символи) і прочитати, що образ логічно припускає той предмет, який він символізує.
Образ завжди передбачає сходження до Первообразу. Ікона — це символ, а в Біблії присутні символи Бога. Євреїв у пустелі до смерті жалили змії. Тоді «зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на прапор, і коли змій вжалив людину, він, глянувши на мідного змія, залишався живий» (Числ.21:9). Господь Ісус Христос вказує, що цей мідний змій був його прообразом (символом): «І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін.3:13-14). Дух Святий є Бог — третя Особа Пресвятої Трійці. В Євангелії цей образ: «Коли ж хрестився весь народ, і Ісус, схрестившися, молився: відкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба, який казав: Ти Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!» (Лк.3:21-22).
Бесіди з протестантами і сектантами переконують, що їх ставлення до Святого Письма досить вибірково: знаходять місця, на які намагаються спертися в суперечці з православними, і одночасно не помічають те, що їх спростовує.
Вони звинувачують нас в шануванні святих мощів. Чи є в Біблії що-нибудь про їх чудотворчу силу? Є.
«І помер Єлисей, і поховали його. Та полчища Моавитян прийшли в землю в наступному році. І було, що, коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище, ті, хто хоронив кинули того чоловіка в гріб Єлісєєв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої» (4 Цар.13:20-21).
Незадоволені сектанти нашим ставленням і до інших святинь. Але те, що предмети, якими користувалися святі, стають освяченими і здатними мати благодатну силу, є свідчення в Біблії: «І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив ним по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшли обидва по сухому» (4 Цар.2:8); «І підняв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вернувся, і став на березі Йордану і взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив ним по воді та сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей» (2:13-14). Бог творив чудеса не тільки по молитві апостола Павла, але і речам його надав чудотворящую силу: «так що на хворих покладали хустки й опоясання з його тіла, і у них припинялися хвороби, і духи лукаві виходили з них» (Діян.19:12).
Це твердження фактично невірно. Ісус Христос не забороняє нам молитися за себе. Він дав зразок досконалішою молитви — «Отче наш», в якій є прохання і за себе: «хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство і сила і слава навіки. Амінь» (Мф.6:11-13). І ще: «Тому кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам» Мк.11:24).«Христос говорив щоб не молились йому».
Дивно, як могла виникнути така думка. У святому Євангелії є безліч прикладів молитовного звернення людей до Ісуса Христа. Йому молилися 10 прокажених: «Ісусе, Наставнику! помилуй нас» (Лк.17:13). З гарячою молитвою за свою стражденну дочку до Нього зверталася жінка ханениянка (Мф.15:22). Батько привів біснуватого сина: «Змилуйся над нами, і нам допоможи» (Мк.9:22). А сліпонароджений: «Почувши, що це Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене» (Мк.10:47). Можна навести й інші приклади. Нікому Спаситель не заборонив молитися до Нього. Всім творив милість. Ісусу молилися учні і після Його вознесіння: «і побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе! прийми дух мій. Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Господи! не зарахуй їм цього гріха» (7:59-60).
У Святому Письмі читаємо: «І закликавши дванадцятьох учнів Своїх, дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх та лікувати всяку недугу, і всяку неміч» (Мф.10.1). І ще: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які чиню Я, і він створить, і більше цих створить» (Ін.14:12). Як бачимо, Господь дав істинно віруючим владу творити чудеса (зціляти хвороби, виганяти нечистих духів). На цьому грунтується наше молитовне звернення до Матері Божої і святих, які володіють досконалою вірою і силою Божою творять чудеса.
Якщо людина, вирвавшись з полону вузьких, упереджених поглядів, у важких обставинах, буде молитовно звертатися до Матері Божої і до св. угодників, вона отримає благодатний досвід допомоги, який не потребує теоретичних обґрунтуваннях.”
Може бути, що декому з Вас відповідь о. Афанасія є досить складною, тому підсумуємо своїми словами:
Молитися наперед не тільки можна, але і потрібно. Особливо, про спасіння своєї безсмертної душі!
