" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Чи регламентує Церква способи інтимних відносин подружжя?

podruzhzhyaДобрий день, дорогі наші відвідувачі православного сайту парафії Святого Миколая в Бортничах!

Читачі задають таке питання і ми вважаємо його цікавим для багатьох.

«Чи регламентує Церква способи інтимних відносин між повінчаними чоловіком і дружиною, і якщо так, то на якій підставі і де конкретно про це йдеться?»

 

Відповідає протоієрей:

 

«Напевно, відповідаючи на це питання, розумніше спочатку сказати про деякі принципи і загальні посилки, а потім вже спертися на деякі канонічні тексти.

 

Звичайно ж, освячуючи шлюб Таїнством Вінчання, Церква освячує цілковитий союз чоловіка і жінки – і духовний, і тілесний. І ніякої святенницької інтенції, зневажливої по відношенню до тілесної складової подружнього союзу, у тверезому церковному світогляді немає.

 

Такого роду зневага, применшення саме фізичної сторони шлюбу, низведення її на рівень того, що лише попускається, але чим, за великим рахунком, треба цуратися, властиво свідомості сектантській, розкольницькій або позацерковній, а якщо і церковній, то тільки хворобливій.

 

Це потрібно дуже чітко визначити і зрозуміти. Вже в IV–VI століттях у постановах церковних соборів сказано, що якщо один з подружжя, ухиляється від тілесної близькості з іншим через зневагу до шлюбу, підлягає відлучення від Причастя, якщо ж це не мирянин, а клірик, то позбавлення сану.

 

Тобто, зневага до всієї повноти шлюбу, навіть у церковних канонах, однозначно визначається як негідне. Крім того, в цих канонах говориться, що якщо хтось відмовляється визнавати дійсність Таїнств, що здійснюються одруженим священнослужителем, то такий теж підлягає тим же покаранням і відповідно відлученню від прийняття Святих Христових Таїн, якщо він мирянин, або позбавлення сану, якщо він клірик. Ось, як високо церковна свідомість, відображена в канонах, що ввійшли в канонічний звід, за яким віруючі повинні жити, ставить тілесну сторону християнського шлюбу.

 

З іншого боку, церковне освячення подружнього союзу – це не санкція на розпусту. Як благословення трапези і молитва перед їжею – це не санкція на обжерливість, на об’єдання і тим більше на оппивання вином, так само і благословення шлюбу – це жодним чином не санкція на вседозволеність і бенкет тіла: мовляв, роби все, що хочеш, в яких завгодно кількостях і в будь-які терміни.

 

Безумовно, тверезій церковній свідомості, яка спирається на Священне Писання і Священний Переказ, завжди властиве розуміння того, що в житті сім’ї – як і взагалі в людському житті – існує ієрархія: духовне має головувати над тілесним, душа бути вище тіла.

 

І коли в сім’ї тілесне починає займати перше місце, а духовному чи навіть душевному відводяться тільки ті невеликі осередки або діляночки, які залишаються від плотського, то це призводить до дисгармонії, до духовних поразок і великих життєвих криз.

 

По відношенню до цього посилу не потрібно приводити спеціальних текстів, тому що, відкриваючи Послання апостола Павла або творіння святителя Іоанна Златоуста, святителя Лева Великого, святого блаженного Августина – будь-кого з отців Церкви, ми знайдемо скільки завгодно підтверджень цієї думки. Зрозуміло, що канонічно вона сама по собі не фіксувалася.

 

Звичайно, сукупність усіх тілесних обмежень для сучасної людини може здатися досить тяжкою, але в церковних канонах нам вказується та міра утримання, до якої християнин повинен прийти.

 

І якщо в нашому житті є невідповідність цій нормі – як і іншим канонічним вимогам Церкви – ми, принаймні, не повинні вважати себе спокійними і благополучними. І не бути впевненими, що якщо ми утримуємося у Великий піст, то все у нас добре і на все інше можна не дивитися.

 

І якщо подружнє утримання має місце під час говіння і напередодні недільного дня, то можна забувати про кануни пісних днів, до яких теж добре б прийти. Але шлях цей індивідуальний, який, звичайно ж, повинен визначатися за згодою між подружжя та за розумною порадою духівника. Однак те, що шлях цей веде до стриманості і поміркованості, в церковній свідомості визначається, як безумовна норма по відношенню до облаштування подружнього життя.

 

Що стосується інтимної сторони шлюбних відносин, то тут важливо не забувати, що для християнина прийнятні ті форми подружньої близькості, які не суперечать головній її меті, а саме – дітонародженню.

 

Тобто, такого роду з’єднання чоловіки і жінки, яке не має нічого спільного з тими гріхами, за які були покарані Содом і Гоморра: коли тілесна близькість вчиняється в такій збоченій формі, за якої ніяк і ніколи дітонародження відбутися не може.

 

Про це також було сказано в досить великій кількості текстів, які ми називаємо “правильниками” або “канонниками”, тобто неприпустимість такого роду збочених форм подружнього спілкування була зафіксована в Правилах святих отців і частково у церковних канонах вже в більш пізню епоху середньовіччя, після Вселенських Соборів.

Але повторюю, оскільки це дуже важливо, самі по собі плотські стосунки чоловіка та дружини не є гріховними і як такі церковною свідомістю не розглядаються. Бо Таїнство Вінчання не є санкція на гріх або на деяку безкарність по відношенню до нього. В Таїнстві не може бути освячено те, що гріховно – навпаки, те, що саме по собі добре і природнє, зводиться до ступеня досконалості, і як би, вищу за природню.

 

Постулировав це положення, можна навести таку аналогію: людина, яка багато попрацювала, добре зробила свою працю – не важливо, фізична чи інтелектуальна праця: жнець, коваль або душ ловець, – прийшовши додому, безумовно, має право на те, щоб очікувати від люблячої дружини смачного обіду, і якщо день не скоромний, то це можуть бути і наваристий борщ з м’ясом і відбивна з гарніром.

 

Не буде гріха і в тому, щоб після трудів праведних, якщо сильно зголоднів, і попросити добавки, і келих гарного вина випити. Це і є тепла сімейна трапеза, дивлячись на яку Господь буде радіти і яку Церква благословить.

 

Але, як це разюче відрізняється від тих відносин, що складаються в родині, коли чоловік і дружина воліють замість цього піти кудись на світський раут, де один делікатес змінює інший, де риба зроблена так, щоб мати смак птиці, а птиця – смак авокадо, і щоб вона навіть не нагадала про свої природні властивості, де гості, вже переситившись різноманітними стравами, починають перекочувати зернятка ікри по ньобу в роті, щоб отримати додаткове гурманське задоволення, а із запропонованих горами страв вибирається або устриця, або коли ніжка жаби, щоб ще якось полоскотати свої смакові рецептори, які притупилися іншими чуттєвими відчуттями, а потім – як це вже з античних часів практикується (що дуже характерно описано у бенкеті Тримальхіона в “Сатириконі” Петронія) – звично викликавши блювотний рефлекс, звільнити шлунок для того, щоб не зіпсувати собі фігуру і зуміти побалуватися ще й десертом. Такого роду насолода їжею – обжерливість і гріх у багатьох відношеннях, в тому числі і по відношенню до власного організму.

 

Цю аналогію можна перенести і на подружні стосунки. Те, що є природним продовженням життя, то добро, і в цьому немає нічого поганого й нечистого.

 

А те, що веде до пошуку все нових і нових усолод, ще однієї, другої, третьої, десятої точки, щоб зі свого тіла вичавити деякі додаткові чуттєві реакції, – це, звичайно, є негідним і гріховним і це не може входити в життя православної родини».

molodi

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?