Слава Ісусу Христу, дорогі наші читачі ! Нещодавно мені задали цікаве запитання.Постараюся відповісти на нього.
Можна хрестити людину з іншим ім’ям і змінювати, якщо воно не подобається?
Відповідь буде така :
Потреба мати лише одне ім’я цілком відповідає сприйняттю людини себе як єдиної, неповторної особистості. Разом з тим наявність кількох імен у людини з давніх часів було явищем звичайним і ні до якого роздвоєння не вело. У багатьох біблійних осіб було два імені: у патріархів Якова (Ізраїль) та Йосипа (Цофнат-панеах). Пророку Даниїлу у Вавилоні дали друге ім’я — Валтасар. Він обіймав високі державні посади при халдейських і перських царях. Тому друге його ім’я було у постійному вживанні. Від імені (Данило), що йому було дано при обрізанні на 8 день, він ніколи не відмовлявся. Симона, брата Андрія Первозванного, Господь наш Ісус Христос, беручи до Своїх апостолів, назвав Петром (Ін.1:42). Ім’я, дане батьками, також збереглося під час його подальшого життя: «Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин!» (Ін.21:15). У багатьох святих було два імені: вел. кн. Ольга (у св. хрещенні Олена), вел. кн. Володимир (у св. хрещенні Василь). Діти: св. Борис (Роман) і Гліб (Давид). У ченців часто не збігається мирське ім’я і те, що дається при постригу. А так як в паспорті ім’я залишається незмінним, то при оформленні якого-небудь документа доводиться називати колишнє ім’я.
Якщо Вам не вдається звикнути до нового імені і напруга залишається, то як крайній захід можна вчинити так. Піти в храм. Пояснити священику ситуацію і попросити прочитати спеціальну Молитву, (мається в Требниках). Тоді його ім’я в хрещенні буде інше. Визначити небесного покровителя потрібно за календарем: найближчий після дня народження святкування пам’яті святого.
Духовне життя треба починати з регулярної участі в церковних таїнствах (сповідь і причастя). Обов’язково відвідувати святкові та недільні богослужіння, дотримуватися святі пости, вранці і ввечері здійснювати молитовне правило, регулярно читати священні новозавітні книги і творіння досвідчених духовних наставників. Головне ж — намагатися виконувати євангельські заповіді.
