ЧАС СМЕРТНИЙ
КОЛИ ПОМИРАЄ БЛИЗЬКА ЛЮДИНА (практичні поради)
АКАФІСТ ЗА ПОКІЙНОГО
Життя людини на землі не є вічним. Рано чи пізно доведеться померти і стати перед Богом, дати відповідь за своє земне життя.
Смерть завжди є неприємною, для когось – страшною, для когось – неочікуваною.
Страшна смерть – нагла, тобто раптова, коли людина помирає не очикуючи того. Така смерть застає родичів покійного зненацька, і вони не знають, як себе поводити в такій ситуації.
Але навіть якщо смерть є очікуваною, тобто коли відходить з життя людина, яка страждала невиліковною хворобою, чи по старості, то часто близькі і родичі не знають, як їм вчинити в перші хвилини чи години, коли вони довідалися про смерть свого ближнього.
Ця збірка якраз вміщує поради людям, які втратили рідну їм людину, про те, як треба себе поводити і що робити в таких ситуаціях.
З християнської точки зору смерть – це тимчасова розлука душі з тілом. Тому Церква продовжує вважати і спочилих такими самими своїми членами, як і живих, і признає молитву за спочилих як спосіб спілкування живих і померлих, і як справу любові – як повсякденний, невід’ємний борг живих.
Церква не проминає жодного випадку, коли можна звершити поминання спочилих і вводить це поминання в схему і загального, і приватного Богослужіння, а також в домашню молитву.
Щоб допомогти християнам у виконанні молитовного боргу перед померлими близькими, ми зібрали в цій статті поради і молитви Церкви за спочилих.
Також наведені правила, яких необхідно дотримуватися при смерті людини, при її похованні і під час поминання.
Наближення смерті. Останні часи померлого.
В більшості випадків перед смертю людина не в змозі потурбуватися про себе, тому обов’язок всякого віруючого – зробити все, щоб перехід в інший світ стався для померлого по християнськи. Церква Христова проводжає своїх духовних дітей в загробне життя таїнствами Сповіді, Єлеєпомазання і Причастям. Для цього необхідно покликати священика до померлого.
В хвилини розлучення душі з тілом читаємо молільний канон. Він читається від імені людини, що помирає, і яка не може говорити.
Є ще один канон на вихід душі з тіла, коли людина довго мучиться і не може померти.
Великі страждання померлого спонукають посилити молитву за нього.
Два цих канони, на вихід душі з тіла у випадку, коли немає священика, можуть бути прочитані біля ліжка померлого кимось із рідних.
При виході душі із тіла
Після того, як душа людини покинула тіло, любов рідних і турбота про неї Церкви не закінчується.
Відразу після обмивання тіла спочилого і одягання в похоронні одежі над ним читається Псалтир.
Послідування по виходу душі з тіла звичайно є коротшим від звичайного парастасу.
Свята Церква вважає за необхідне вознести перше моління за померлого майже відразу по виході душі з тіла. Разом з тим Церква входить в положення оточуючих смертне ложе, які в останні години чи навіть дні перенесли дуже багато не тільки душевних, але і фізичних трудів по догляду за хворим. Так і тепер вони тільки що трудилися, приготовляючи тіло спочилого. Тому треба дати відпочинок їхній душі і тілу! І Церква, як любляча і турботлива мати, перше необхідне, невід’ємне моління біля спочилого скорочує наскільки можливо. Якщо це послідування по якихось причинах не може бути звершене священиком, то воно повинно бути прочитаним читцем Псалтиря перед початком читання Псалтиря. Воно може також бути прочитано мирянином.
Канон за спочилого, який входить в послідування по виходу душі з тіла, бажано читати кожен день аж до поховання померлого. Цей канон читається кожен раз після прочитання всього Псалтиря над спочилим.
Читання Псалтиря
Моління по виході душі з тіла являється лише частиною цілого ряду молитвослів’я і піснеспівів, які продовжуються біля гробу спочилого майже безперервно до самого погребіння.
Відразу повинно читатися Святе Письмо: при гробі Священика – Святе Євангеліє, при гробі мирянина – Псалтир.
Читання Псалтиря на пам’ять про спочилих безперечно приносить їм велику втіху само по собі, як читання слова Божого, і як свідчення любові до них і пам’яті про них. Це приносить їм і велику користь, тому що приймається Господом, як приємна умилостивляюча жертва за очищення гріхів спочилих, так само, як приймається Ним взагалі всяка молитва, всяка добра справа.
Приготовлення тіла до погребіння
Християнська традиція приготування тіла до погребіння бере свій початок ще з перших часів християнства. Омивання тіла водою робить майбутнє воскресіння і стояння перед Богом в чистоті і невинності. При омиванні необхідно читати Трисвяте, або просто «Господи помилуй». Необхідно омивати все тіло теплою водою з милом. Тіло християнина одягають в новий чистий одяг. На спочилому невідмінно повинен бути натільний хрестик. Омите тіло кладуть на приготовлене для цього місце, лицем догори. Уста і очі померлого повинні бути закриті, руки зложені на грудях хрестом (права поверх лівої) в знак віри в розп’ятого Христа. В руки кладуть образок Спасителя або розп’яття.
Правовірні кладуть на чоло спочилого вінчик, який символізує вінець Царства Божого. На вінчику є зображення Спасителя з стоячими біля нього Богородицею і Іваном Хрестителем. Ці вінчики можна придбати в Церкві.
Під голову кладуть подушку, яку звичайно роблять з вати або сухої трави.
Тіло покривають білим полотном, або особливим похоронним покривалом з зображенням Господа Ісуса Христа – на свідоцтво віри Церкви, що померлий чоловік – християнин знаходиться під захистом Животворящого Хреста Господнього. Таку пелену також часто можна придбати в місцевих Церквах.
Гріб за звичаєм кладуть посеред кімнати перед образами. Навколо нього запалюють свічки, якщо є можливість, то ставлять чотири підсвічники: один в голові, другий – біля ніг, а два – по боках. Разом вони утворюють хрест і символізують перехід спочилого в Царство істинного світла.
Всі ці правила повинні дотримуватися і в тому випадку, якщо тіло було віддано в морг.
Відспівування і поховання
Незадовго до виносу гробу з дому над тілом спочилого ще раз читається послідування по виході душі з тіла. Гріб виносять з дому ногами вперед, з співом Трисвятого. Цей спів означає, що померлий при житті вірив в Святу Трійцю і тепер переходить в Царство безтілесних духів, які оточують престол Вседержителя, і постійно співають йому Трисвяту пісню.
В старовинні часи християни, які брали участь в процесії, несли запалені свічки.
По статуту, при внесенні тіла до Церкви, повинні дзвонити особливим похоронним дзвоном, який звіщає живим, що у них стало на одного брата менше, а цей дзвін служить прообразом трубного звуку Архангела, який люди почують в останній день світу і буде почутий в усіх куточках землі.
Могила християнина
З глибокої дохристиянської давнини йде звичай відмічати місце поховання насипанням над ним пагорба. Християнська Церква, перейнявши цей звичай, прикрашає могильний пагорб переможним знаменням нашого Спасителя – Святим Животворящим Хрестом. Хрест прийнято ставити в ноги спочилого так, щоб розп’яття було повернуто до нього обличчя. Але в деяких місцях є звичай ставити Хрест біля голови.
Хрест над могилою християнина – це мовчазний проповідник блаженного безсмертя і воскресіння. Він знаменує віру християн в те, що тіло спочилого знаходиться тут на землі, а душа – на небі, і що під хрестом знаходиться насіння, яке виросте для вічного життя в Царстві Божому.
Відспівування і похорон немовлят
Над хрещеними спочилими немовлятами звершується особливе відспівування, як над непорочними, безгрішними створіннями. Тут немає прохання про прощення гріхів спочилого, але є тільки прохання сподобити душу спочилого немовляти Царства Небесного, по обіцянці самого Господа.
Хоч Немовля не вчинило ніяких подвигів християнства, але очистившись в тайні святого Хрещення від прабатьківського гріха, зробилося безневинним наслідником Царства Божого.
Цей чин переповнений утіхами сумних родичів, свідченням віри Церкви в те, що блаженні немовлята після свого відходу з цього життя стають молільниками за тих, які їх люблять і всіх, що живуть на землі.
Відспівування по цьому чину звершується над спочилими дітьми до семирічного віку.
Заочне відспівування
Бувають випадки, що людина-християнин була похована без християнського чину з тих чи інших причин. Тоді рідні чи близькі звертаються до священика, який і відспівує похороненого християнина «заочно». Після відспівування священик віддає рідним землю і прощальну молитву.
Землю необхідно розсипати на могилі у вигляді хреста, а вінчик і молитву або спалюють і розсипають, або закопують в могилі.
Якщо могила знаходиться дуже далеко або її взагалі немає, то можна віднести землю і розсипати на могилі рідних.
Заочне відспівування ще не похороненого християнина немає ніякої канонічної основи.
Про спалювання тіл спочилих (кремація)
Християнська Церква, яка прийняла від свого Засновника вчення про високу гідність людини, досить благоговійно відноситься до тіла людського. Тіло людини по вченню апостола Павла – це Храм Духа Святого, досконале Боже творіння.
З давніх часів в Християнській Церкві утвердилося благоговійне відношення до тіл спочилих. Тіла християн завжди віддавались землі з честю і належним вшануванням.
Але після революції 1917 року, під впливом атеїстичної пропаганди, почали спалювати тіла, причому спочатку – як глумління над спочилими, а вже потім – на законній основі.
Тепер кремація звершується по різних причинах і, здебільшого, через заповіт спочилого.
Безумовно, це нововведення неприйнятне Християнській Церкві і явно протиставиться прекрасному, глибоко молитовному чину поховання (віддання землі) спочилих християн.
З християнської точки зору спалювання тіл не має жодних аргументів.
Хто не має права на християнський чин похорону
Залишаються без церковного похорону люди, які свідомо лишили себе життя. Від них потрібно відрізняти людей, які лишили себе життя по необачності (випадкове падіння з висоти, втоплення в воді, отруєні їжею і т.п.), тобто які не визнаються самогубцями.
Бувають випадки, коли самогубство звершується в стані гострого приступу душевного захворювання, офіційно підтвердженого медичними документами. Для того, щоби звершити церковний чин поховання людини, яка вчинила самогубство в несамовитому стані, її рідним необхідно отримати письмовий дозвіл правлячого єпископа, подавши йому прошення з медичним висновком.
В Церкві прийнято відносити до самогубців людей, які померли при розбої, тобто тих, які вчили бандитський акт і померли від отриманих ран і пошкоджень. Жертви бандитського розбою сюди звичайно не відносяться.
Для того, щоб і в священика не було ніякого сумніву в природній смерті спочилого, необхідно взяти з собою до Церкви свідоцтво про смерть. Неможливо відспівувати, як і неможливо звершувати будь-які церковні поминання нехрещених людей.
Церква не молиться і за тих, хто все життя відкидав її, не став її членом. Але обов’язок любові заставляє близьких, рідних такої людини в домашній приватній молитві просити Бога про його помилування.
Відомо, що як райське блаженство, так і пекельні муки мають різні ступені, і молитва за нехрещених може якщо не позбавити їх від мук, то хоча б зменшити чи послабити їх.
Поминання
Свята Церква, турбуючись про людину в земному житті, не покидає своєї турботи про неї і після її смерті. Вона встановила особливі чини і молитвослів’я за померлими. Одна із заупокійних служб називається панахидою, яку звершує священик. Вона складається з моління про прощення гріхів і за упокій душ спочилих в Небесних оселях.
Поминальна трапеза
Благочестивий звичай за трапезою поминати спочилих відомий дуже давно.
Християни і за поминальним столом повинні молитися за спочилих.
Зрозуміле бажання господарів посмачніше пригостити тих, що прийшли на поминки. Але якщо поминки приходяться в пісні дні, то потрібно готувати тільки пісні страви. Якщо пам’ять спочилого випадає в будні дні Великого посту, то поминки переносяться на найближчу суботу або неділю.
За столом потрібно вести благочестиві розмови, згадати спочилого, його добрі справи (звідси і назва – поминки).
Коливо в пам’ять спочилих
Для поминання спочилих існує особлива поминальна страва, яка називається кутею або коливом. В більшості випадків – це варена пшениця (або рис) змішана з медом, інколи добавляють солодкі фрукти (родзинки, чорнослив). По тлумаченню святих отців, кутя (коливо) має символічно – духовне значення. Людина, як насіння, як пшениця, знову повстане з землі Божою силою і, як би насіння, що проросло буде приведена до Христа живою і досконалою. З іншої сторони, принесена кутя служить поминальною трапезою для тих, хто молиться за своїх родичів і є з їх боку милостинею за душі спочилих, адже кутю роздають присутнім на поминальній трапезі.
Багато родичів спочилих не зупиняються на приношенні куті, а творять і іншу посильну милостиню, особливо серед потребуючих, за душі своїх близьких, що є дуже добре.
Про 3-й, 9-й, 40-й дні та річницю смерті
Християнський звичай особливого поминання в ці дні після смерті, а також щорічного поминання в день смерті бере свій початок з глибокої давнини.
Деякі святі отці задавали собі запитання, чому якраз ці дні вибрані для особливого поминання. Так святий Макарій Олександрійський просив ангела пояснити йому значення церковного поминання спочилих в 3-й день.
Ангел відповів йому, що коли на 3-й день є в церкві поминання, тоді душа спочилого отримує від свого Ангела пом’якшення в тузі, яку відчуває від розлучення з тілом.
Впродовж двох днів дозволяється душі, разом з Ангелами ходити по землі, там де бажає. На 3-й день Господь Ісус Христос, що воскрес із мертвих, наказує піднятися християнській душі на небеса для поклоніння Богові.
Далі, за ангельським поясненням, святий Макарій говорить, що після поклоніння Богові душі показуються оселі святих і красота раю, душа роздивляється це шість днів, забувши про тугу, яку відчувала знаходячись у тілі і прославляє Творця.
Але якщо душа винувата в гріхах, то при вигляді блаженства святих вона починає сумувати і докоряти собі. Після того, як вона роздивлялася протягом 6-ти днів райські оселі, на 9-й день після смерті людини її душа знову підноситься Ангелами для поклоніння Богові.
Після другого поклоніння душі Богові на 9-й день Владика наказує відвести душу в пекло і показати їй місце мук, в якому душі грішників безперестанку ридають і скрегочуть зубами.
По різних місцях пекла душа носиться 30 днів, переживаючи, щоб і самій не бути в них.
В 40-й день вона знову возноситься на поклоніння Богові і тепер вже Суддя вказує їй місце відповідно до її справ.
Великий цей день для спочилих, адже вирішується їхня доля до Страшного Суду Божого, тому Свята Церква справедливо заповідає добру молитву в цей день за спочилих. До 40-го дня спочилий називається новопреставленим. Поминання новопреставленого в перший час після кончини є досить важливим і необхідним для душі спочилого тому, що воно полегшує душі її такий нелегкий перехід із тимчасового земного життя до вічного – небесного.
Прийнято також кожен рік в день смерті відмічати пам’ять спочилого.
Поминання спочилих на Церковних службах
Спочилі поминаються в Церкві майже кожен день. Записки з іменами спочилих прочитуються декілька раз в ході Літургії.
Крім Літургії в Храмі для поминального спомину служаться панахиди, парастаси. В багатьох монастирях при читанні Псалтиря поминають спочилих.
Можна замовити поминання на 40-й день, подати поминання на піст, на місяць, на рік – це залежить від того, який порядок встановлений в Храмі чи монастирі, до якого ви звернулися.
Дні поминання померлих
Крім поминання кожного померлого окремо, Церква творить в установлені дні року поминання всіх від віку спочилих отців і братів по вірі, які сподобилися християнської кончини, рівно і тих, кого настигла нагла смерть і які не були проведені в загробне життя молитвами Церкви. Такі дні називаються вселенськими батьківськими суботами.
- М’ясопуста субота – за 8 днів до початку Великого посту, перед неділею, що називається неділею про Страшний Суд.
- Троїцька субота – напередодні дня Святої Тройці, на 9-й день після Вознесіння.
- Для поминання спочилих назначені суботи 2-го, 3-го, 4-го тижнів Великого посту, оскільки в будні дні Великого посту поминання спочилих на службі не відбувається.
Крім цих днів є ще деякі:
- Радониця – пасхальне поминання спочилих на другому тижні після Пасхи у вівторок.
- Дмитрівська батьківська субота – поминання воїнів, які залинули на полі бою.
Про милостиню для спочилих
Наша милостиня допомагає доповнити недостаючі добрі справи згадуваних нами спочилих і загладити їхні гріхи.
Святий Іван Золотоуст говорить: «Якщо хочете вшанувати померлого, вшануй його милостинями і добрими справами, тому що милостині служать для позбавлення від вічних мук».
Корисна милостиня і тим, хто її подає. «Постараємось, наскільки це можливо, – говорить Святий Іван Золотоуст, – допомагати спочилим замість сліз, замість плачу, замість дорогих гробниць, нашими за них молитвами, милостинями і приношеннями, щоби таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага.
Як молитися за померлих без покаяння
Канон преподобному Паїсію Великому, який співаємо за позбавлення мук померлих без покаяння, який міститься в старовинних канонниках.
Текст можна знайти в книжках: Мінея -червень, частина 2-а.
Як молитися за померлих без Хрещення, другої Конфесії чи віри
На домашній молитві по благословенню досвідченого духівника може бути звершено поминання і того, кого не відспівують в Церкві, але цього не можна чинити самовільно, бо можна багато і тяжко постраждати за зухвалість. За померлих нехрещених і іновірців рідні і близькі можуть читати вдома канон мученику Уару, який по переданню Церкви має благодать молитися про позбавлення мук в іншій вірі померлих. (Мінея – жовтень).
Оптинський старець преподобний Лев (Качалкін) радив тим, чиї рідні померли поза Церквою, читати за них оцю молитву:
Молитва Старця Оптинського Лева
Пом’яни, Господи, коли це можливо, душу раба Твого (ім’я), який відійшов в вічне життя в відступленні від Твоєї Святої Церкви. Недослідні шляхи Твої. Не постав мені в гріх цієї молитви моєї, але нехай буде свята воля Твоя!
За померлих нехрещених дітей можуть молитися родичі, з вірою на милосердя Боже.
Кожна мати, яка плаче за такими своїми дітьми, без сумніву, може взивати до Чоловіколюбця Бога. Для цього Степан Фаворський, архієпископ Віфлеємського монастиря, пропонує наступну молитву:
Молитва за нехрещених померлих дітей
Господи, помилуй моїх дітей, померлих в утробі моїй (або померлих без хрещення), за віру і сльози мої, ради милосердя Твого, Господи, не лиши їх Твого Божественного світла.
Читати обов’язково!!!
