" А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6.27) ... ... "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф 22, 37-40)

Церковний шлюб – Богом благословенний союз

shlyubЛюбов — це найблагородніше, найвеличніше почуття, яке може відчувати людина. Це взагалі дар Божий. Взаємна любов між подружжям і материнська любов до дітей є високими формами прояву цієї чесноти.

Любов між нареченим і нареченою починається з почуття симпатії і взаємного потягу , які ще не досягають ступеня справжньої й глибокої любові. Любов, коли вона є справжньою, вимагає духовної близькості, самопожертви, сталості, а іноді навіть подвигу.

Молодятам, що бажають вступити в шлюб чи може вже повінчаним, варто дбати щоб їх природній поклик до своєї половинки доповнювався єднанням духовним . Щоб це мало місце треба мати контакт на рівні душ, а це приходить лише через постійне спільне будівництво родини, спілкування, спільні виконання молитовних правил, відвідування богослужінь, причащання св. Тайн, бесіди на духовні теми і відвертість. Якщо не має зближення на духовному рівні, то лише фізичний контакт не замінить всіх граней щасливого подружжя.

Любов — занадто тендітне та  вразливе почуття. Кожному з молодят варто всіляко уходити від всього, що може зачепити почуття другої половинки: свого злого язика, грубості, поганих звичок, впертісті і бажання догоджати себе за рахунок іншого. Неминучі в житті проблеми треба вирішувати в дусі Євангелія: лагідності, терпіння, прощення взаємних образ, з вірою в силу добра.

Мета шлюбу в тому, щоб подружжя допомагали один одному і доповнювали один одного. А так, як головна мета людського життя — це спасіння душі, то подружжя повинні заохочувати один одного до християнського способу життя. Тоді Боже благословення буде на подружжя, їхній шлюб буде щасливим і послужить до втіхи і радості їм.

У цій статті ми постараємося допомогти читачеві зрозуміти християнський сенс подружжя. Скажемо кілька слів про головні проблеми, з якими стикаються родини, і про те, як зміцнити взаємну любов і довіру. Наприкінці наведемо молитви таїнства шлюбу і зробимо кілька практичних порад.

Шлюб, як встановлення Боже

“Недобре бути чоловікові одному,” — сказав Господь, створюючи людину. Дійсно, весь шлях земного життя людини і виконання нею свого істинного призначення потребує спільної участі його разом з іншими людьми, обопільних зусиль і взаємодопомоги. З цією метою Господь встановив шлюб і благословив його, про що так оповідає Святе Письмо: “І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею” (Бут. 1:26-28).

У той час як і тварини отримали Боже благословення на розмноження, поєднання чоловіка і жінки у шлюбі отримало від Творця більш глибоке і релігійне значення. При поєднанні чоловіка з дружиною здійснюється таїнство єднання осіб протилежної статі, як би злиття їх в одну живу істоту, одну плоть. Так зароджується та фізична одиниця, з якої утворюється людське суспільство. Про цю сполучну сторону шлюбу повідомляє подальше біблійне оповідання: “Тому залишить чоловік батька свого і матір свою, і пристане до дружини своєї, і будуть (два) одна плоть” (Бут. 2:18-24).

Тут необхідно звернути увагу на те, що оскільки шлюбний союз був встановлений Богом ще в раю, коли люди були невинні і безсмертні, то, отже, шлюбне поєднання чоловіка з дружиною в одну плоть, на думку Творця, повинно було бути назавжди і нерозривне.

Ми знаємо, що трапилося після гріхопадіння прабатьків, що привело в замішання їхні духовні та фізичні сили, що потім перейшло і на їхніх нащадків. Це пошкодження природи людини позначилося на всіх сторонах особистого і суспільного життя і, зокрема, на подружніх взаєминах. Так, природний потяг між особами різної статі став з часом безладним; виникли різні форми збочення статевого інстинкту, тримання наложниць, гареми, подружня невірність, розводи та інші беззаконня.

Тим не менш, ідеал шлюбних відносин не був повністю втрачений, і старозавітні пророки дбали про чистоту шлюбних відносин. У середовищі єврейського народу щасливий шлюб вважався благословенням Божим: “Дім і маєток — спадок від батьків, а жінка розумна від Господа.” “Хто знайде доброчесну жінку? Ціна її більша від перл… Краса то омана, а врода — марнота, але жінка, що боїться Господа, гідна похвали” (Прип. 21:9 і 31-я гол.). Молитви одруження, які читач знайде в кінці, наводять приклади щасливих шлюбів, благословенних Богом.

Християнське ставлення до шлюбу

Господь Ісус Христос, який прийшов на землю для того, щоб відродити в людському суспільстві, Богом встановлені моральні початки, подбав і про відновлення шлюбного союзу. Своєю присутністю на весіллі в Кані Галілейській Господь благословив, освятив шлюб та скоїв на ньому Своє перше чудо.

Дещо пізніше Господь роз’яснює євреям справжнє значення шлюбу. Посилаючись на наведені нами слова Писання об єднання чоловіка і дружини, Господь, в самій рішучій формі, підтверджує принципову нерозривність шлюбу, кажучи: “Так що вони (чоловік і дружина). вже не двоє, але одна плоть. І так, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає!”

Саддукеї ж продовжують запитувати Спасителя: “а чому ж Мойсей заповів дати листа розвідного, і розлучатися з нею?” На що Господь відповідає їм: “Мойсей, за ваше жорстокосердя дозволив вам розлучатися з дружинами вашими; спочатку ж не було так. Але Я кажу вам: Хто розведеться з жінкою своєю не за перелюбство і одружиться з іншою, той чинить перелюб; і одружився з розлученою чинить перелюб” (Мт. 19:3-19). Іншими словами, людина, вступивши в шлюб, зобов’язана перебувати в ньому. Порушення подружньої вірності є порушення волі Божої і, тому є тяжкий гріх.

Ці слова Спасителя дають нам зрозуміти всю висоту, серйозність і всю відповідальність подружжя. Але при справжній християнській психології подружжя — цей тягар подружжя стає легким і приємним. З Божою допомогою, говориться в таїнстві шлюбу, подружжя може дружно, мирно і відповідно нести спільний тягар сімейного життя. І навпаки, при втраті християнського ставлення до шлюбу, воно з часом перетворюється в нестерпну тяжкість і взаємну муку.

Шлюб — велика святиня і рятівний шлях для людського життя при правильному ставленні до нього. Шлюб є основою сім’ї. Сім’я є мала Церква Христова. В сім’ї полягає сенс і мета шлюбу. Сучасна боязнь сім’ї, страх мати дітей — є наслідком малодушності, джерела незадоволеності і туги в шлюбі. Християнське виховання дітей становить завдання і радість сім’ї, дає сенс і виправдання шлюбу.

Але і при бездітності подружжя, шлюб не втрачає свого сенсу, полегшуючи подружжю, при взаємній любові і взаємній допомозі, проходити шлях християнського життя. Ап. Петро у своєму першому посланні наставляє дружин наслідувати життя стародавніх праведних дружин, бути прикладом лагідності; мужів наставляє звертатися розсудливо зі своїми дружинами, як з немічним посудом, надаючи їм честь, як спільні наслїдники благодатного життя (гол. 3).

Ап. Павло в першому посланні до Коринтян, так пише щодо шлюбних обітниць:

“Вступили в шлюб не я наказую, а Господь: нехай не розлучається дружина зі своїм чоловіком. Якщо ж розлучиться, то повинна залишатися безбрачною або примиритися з чоловіком своїм; і чоловікові не залишати своєї жінки” (1 Кор. 7:10). “Іншим же я говорю, не Господь: Коли який брат має дружину невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її. І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, не повинна залишати його. Чоловік бо невіруючий освячується в веруючого, а дружина невіруюча освячується. Інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі” (1 Кор. 7:12-14).

Ці слова апостола мають особливе значення сьогодні, коли так часто бувають шлюби, де тільки одна сторона є віруючою.

 Апостоли у своїх посланнях говорять про вторинне становище дружини в шлюбі. Цим вони не принижують її, але мають на увазі її походження і її природу, більш складну і більш слабку, яка вимагає особливої дбайливості. “Не чоловік створений для дружини, — пише Апостол, — але дружина для чоловіка (як його друг і помічниця). Тому жінка повинна мати на голові своїй знак влади над нею, ради Ангелів. Втім, ні чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка, в Господі. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога” (1 Кор. 11:8-12).

 З наведених тут апостольських настанов видно першохристиянське ставлення до шлюбу. Чоловік і дружина — співробітники у Бога. Вони абсолютно рівні, як учасники Царства Божого і спадкоємці вічного життя. Але не загубиться між ними і те розходження, яке визначається їх природою, їх походженням та їх виною у гріхопадінні. Жінка створена для допомоги чоловікові, і від чоловіка (від його ребра), а не чоловік для дружини і не від дружини (хоча і народжується “від дружини”). Дружина, по людському своєму значенню і за Божественним задумом, у всьому рівна чоловікові, в практичному відношенні є його помічницею і залежить від нього, а чоловік є главою дружини, “хай поживуть з волі Божої,” як сказано в одній з молитов таїнства шлюбу.

 Ап. Павло в посланні до Ефесян так наставляє християнських дружин щодо їх обов’язку допомагати чоловікові: “Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господу, бо чоловік голова дружини, як і Христос Глава Церкви, і Він Спаситель Тіла” (зрозуміло — Тіла Церкви). “Але як Церква кориться Христу, так і дружини своїм чоловікам у всьому” (Еф. 5:22-24). Може здаватися, що, зобов’язуючи дружин коритися чоловікам, Апостол ніби принижує їх людську гідність. Але це зовсім не так. Тут Апостол викладає ідеал подружніх взаємин. Церква кориться Христу, як своєму Спасителя і благодійнику. Це не рабське підпорядкування, але порив відповідної любові.

Пояснюючи це, Апостол тут же дає потрібну пораду і чоловікам щодо їх ще більших обов’язків: “Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за Неї … Так чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; любить свою жінку, любить самого себе.” “Тому залишить чоловік батька свого й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть двоє одна плоть. Таємниця ця велика” (Еф. 5:25-28).

 У першому посланні до Тимофія Ап. Павло навчає про материнство, як головну місію дружини: “Жінка спасеться через родження дітей” (1 Тім. 2:12-14). Материнство полягає не тільки в тому, щоб народити дитину і піклуватися про її здоров’я, але в тому, особливо, щоб закласти в душу дитини основи віри і моралі. Треба, щоб дитина засвоювала початки добра разом з “молоком матері,” щоб глибоко і міцно вони проникли в його підсвідомість, стали частиною його природи. Тоді дитина, якщо пізніше навіть підпаде під поганий вплив, зможе повернутися до Бога, керуючись своїм духовним чуттям. Тільки мати, завдяки своїй особливій близькості до дитини, може закласти в неї почуття добра. Сучасним жінкам необхідно зрозуміти всю серйозність і відповідальність своєї материнської місії: майбутнє всього людського суспільства і Церкви залежить від них.

 У посланні до Колосян Ап. Павло так визначає взаємовідносини членів сім’ї: “Дружини, коріться своїм чоловікам, як личить у Господі. Чоловіки, любіть своїх дружин і не будьте до них суворі. Діти, будьте слухняні своїм батькам у всьому; бо се завгодно Господу. Батьки, не дратуйте дітей ваших, щоб вони не сумували” (Колос. 3:18-21). У цих словах Апостола кожному членові сім’ї дано відповідне повчання.

 Такий природний і основний закон людської природи: чоловік — опора дружини і глава сім’ї, відповідальний за матеріальне і духовне благополуччя всіх членів сім’ї; дружина — підтримка чоловіка, вихователька дітей, діти — помічники батьків і як би “піддані” своєї малої “держави.” Встановлена нерівність у сім’ї диктується самою природою і необхідно для гармонійного існування та розвитку сім’ї.

Кожна людина, як член сім’ї, суспільства і Церкви, несе в тимчасовому житті відоме служіння або “послух,” яке необхідно для загального блага. У Царстві Небеснім скасується існуючі розбіжності, расові і соціальні розходження між людьми. Відповідальність людини перед Богом пропорційна до його обов’язків, але нагорода на небі визначається не його положенням (“привілеями”), які він мав у суспільстві чи в сім’ї, але лише тим запалом, з яким він ніс своє служіння. Перед Богом всі люди рівні, всім відкритий доступ до благодаті Божої і до вічного блаженства.

 Коли обоє по–християнськи ставляться до своїх подружніх обов’язків, то це сприяє зміцненню їх взаємної поваги і справжньої любові. Маючи це на увазі, св. Іоанн Кронштадтський так наставляв молодят: “Де любов, там є Бог, а де Бог, там все добре”!

Сучасні труднощі в шлюбі

У несприятливих умовах протікає шлюбний союз в наш вік. Ще якихось п’ятдесят-сто років тому розлучення був рідкісним явищем, зараз же розлучення приймають епідемічний характер. Американська Академія Шлюбних Адвокатів (“АВА Jоurnаl, Fеb 1, 1988) провела дослідження причин розлучень і встановила, що головними серед них є:

1). відсутність спілкування між подружжям,

2). поступова розбіжність в інтересах,

3). статеві проблеми і порушення подружньої вірності,

4). економічні труднощі,

5). відсутність взаємного розуміння.

 Як ці причини, так і інші, статистично менш значущі, по суті зводяться до того, що подружжя з часом втрачають духовний контакт, кожен з них починає замикатися у сфері своїх особистих інтересів. Звідси можна зробити висновок, що подружжю для зміцнення свого шлюбу необхідно встановити і підтримувати духовний контакт. Звичайно, це досягається легше, коли обоє належать до однієї віри, але, при добрій волі, здійсненно і тоді, коли одна із сторін є іншої віри.

Початок духовного спілкування між подружжям закладається в таїнстві шлюбу. Тоді, як би запалюється в їх серцях духовна лампада. Подружжю треба дбайливо берегти отриманий в таїнстві благодатний вогонь. З цією метою необхідно якийсь час приділяти спільному духовному життю: по можливості щодня молитися разом; (вірне прислів’я: “Сім’я, яка молиться разом, разом перебуває”) регулярно ходити разом до церкви і причащатися; читати Євангеліє і розмовляти на духовні теми. Читання слова Божого допоможе подружжю вирішувати в християнському дусі неминучі в житті проблеми — в дусі любові, смирення, лагідності, прощення, поблажливості, терпіння, поступливості.

Крім того, для підтримки духовного контакту, подружжя повинні відверто розмовляти один з одним, ділитися своїми труднощами і бажаннями. Повинні посильно допомагати один одному і дбати одне про одного. Повинні поважати думки, смаки і звички один одного. Спільне життя неодмінно вимагає поступок і компромісів.

 Ні в якому разі не можна допускати грубощів, застосування сили і образ. Часто більшим злом у подружніх взаєминах є неприборкана мова, коли подружжя, у запалі гніву, наговорять один одному всяких образ. Шрами, залишені цими словесними пораненнями, потім довго кровоточать. Давня священна книга таке значення надає слову: “Інший пустослов уражає, як мечем, а язик мудрих лікує” (Прип. 12:18). Коли запалюється злість, краще трохи помовчати і заспокоїтися (набрати в рот води), а потім, помолившись, сказати доброзичливим тоном те, що може принести користь. Тираду докорів і повчань краще всього замінити одним магічним словом — “пробач!” яке, між іншим, буває дуже важко вимовити. Взагалі треба сказати, що сімейна обстановка— це ті умови, при яких людина вчиться доброчесного життя. Так і треба дивитися подружжю на свій шлюб, як на школу християнського життя. Школа не завжди буває легкою.

Одна сучасна книга, присвячена проблемам шлюбу, дає практичні поради, що ведуть до щасливого шлюбу:

1). Ніколи не бувайте одночасно обидва сердитими;

2). Ніколи не кричіть на один одного (за винятком, коли пожежа у будинку);

3). Якщо комусь з двох необхідно здобути перемогу в суперечці, то поступися перемогу іншому;

4). Якщо потрібно висловити осуд, то зроби це з любов’ю;

5). Ніколи не згадуй помилок минулого;

6). Не йдіть спати, не примирившись;

8). Намагайтеся, принаймні раз на день, сказати іншому ласкаве слово;

9). Коли ти зробив щось неправильно, поспіши визнати свою помилку і попросити вибачення;

10). Двоє беруть участь у суперечці, але той, хто неправий, той завжди говорить більше.

По суті, ці та подібні їм поради є переказом того, чому нас вчить християнська віра. Тому, якщо обоє будуть прагнути стати кращими християнами, то всі непорозуміння будуть згладжуватися і взаємне розуміння і любов між подружжям будуть рости.

 Ось християнський ідеал любові: “Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, все переносить. Любов ніколи не перестає” (1 Кор. 13:4-8).

Примітки. Таїнство шлюбу не відбуваються у наступні дні: від М’ясопусного тижня (за тиждень до Великого Посту) до Фоміної неділі (тиждень після Великодня), протягом Петрового, Успенського і Різдвяного постів, напередодні серед і п’ятниць, по суботах, напередодні дванадесятих свят та в самі двунадесяті свята.

Нерозривність шлюбу.

Церква тільки у виняткових випадках дає згоду на розірвання шлюбу, головним чином, коли його вже спаплюжено перелюбом або ж коли він зруйнований обставинами життя (довголітня безвісна відсутність одного з подружжя). Вступ у другий шлюб, після смерті чоловіка або дружини, допускається Церквою, хоча в молитвах про другошлюбних вже проситься прощення гріха другого шлюбу. Третій шлюб терпиться тільки, як менше зло, щоб уникнути більшого зла, розпусти (пояснення св. Василія Вел.).

kolca

Комментариев нет

Залишити повідомлення

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Напишіть нам

Зараз ми не на зв'язку. Але ви можете відправити нам повідомлення, або задати питання по електронній пошті, і ми зв'яжемося з вами.

Відправлення

Церква Святого Миколая в ж / м "Бортничі" Дарницького району у м. Києві.

Copyright © 2016-2018 Всі права захищені.

Сайт створено з благословення настоятеля храму протоієрея Віталія Матіящука.

При повному або частковому використанні матеріалів сайту, посилання на джерело: http://cerkvasm.kiev.ua обов'язкове.

Log in with your credentials

Forgot your details?